У масовках були задіяні майже всі місцеві жителі. За роботу їм платили від 50 копійок до 3-х рублів. Особливим попитом користувалися ті, хто приходив на знімальний майданчик з гусаком або качкою. Сільські дівчата так хвацько танцювали, що майже не поступалися хореографічному ансамблю «Жок», задіяному в зйомках. Всі залишилися задоволені, крім голови колгоспу: робота на полях зупинялася, все село з ранку до ночі товпилося біля знімального майданчика.
Хорошкінскіе старожили досі пам'ятають, як фотограф кіностудії «Ленфільм» в травні приїхав в село з секретарем райкому партії, зробив кілька знімків пейзажів і старовинної садиби поміщика Щербатова. І вже через кілька тижнів населення села збільшилася в кілька разів: кіношники приїхали!
До революції господарі садиби змінювалися дуже часто: поміщики її продавали, програвали в карти, віддавали в рахунок боргів.
- У 1966 році будівлю було у відмінному стані, там розміщувалася школа. Щоб не зривати навчальний процес, кіношники в ста метрах побудували точну копію фасаду садиби і зйомки проводили там, - розповів «КП» Михайло цукати, колишній учитель фізики і замдиректора Хорошковської школи.
Копію фасаду садиби від справжнього дому було не відрізнити. З Ленінграда привезли залізобетонні статуї левів, а листя на деревах пофарбували з розпилювача в більш насичені тони.
Хорошковцев знімали тільки в масовці: дітвора бігала з прутиками на задньому плані, дорослі з граблями ходили. За знімальний день платили 3 рубля. Але з майданчика селян прогнати було неможливо: як тільки вони чули хлопавку і голоси улюблених акторів, кидали роботу в колгоспі і бігли до школи.
- Жителі Хорошков і провіант для кадрів забезпечували: хліб пекли, молоко приносили. І навіть давали поради режисерові Андрію Тутишкін. У нього все не виходив кадр, де Попандопуло п'є з глечика молоко. Як тільки актор перекидав глечик, все молоко відразу виливалося на нього. І тоді хтось із селян порадив прив'язати до шийки глечика мотузку, і тут же молоко побігло красивою тоненькою цівкою, як треба, - розповідають працівники школи.
З багатьма акторами селяни здружилися, разом проводили вечори, а танцювальний колектив «Жок» вечорами вчив місцеву молодь запалювати на діскотеках.В будівлі старовинної садиби князя Щербатова розміщувалася школа, і поруч з нею збудували точну копію фасаду для зйомок комедії. Відрізнити бутафорію від оригіналу було практично неможливо.
На жаль, зараз будівля садиби знаходиться в напівзруйнованому стані. Давно вже немає і танцмайданчики, яка служила і місцем зйомок, - заросла травою.
Михайло Пуговкін так відгукувався про свою роботу у фільмі «Весілля в Малинівці»:
- Маленька роль вимагає від актора відмінною реакції, гнучкості, вміння блискавично і повно висловити все, що вимагає задум. Наприклад, роль Яшки-артилериста в «Весіллі в Малинівці», знятої Андрієм Тутишкін, складалася всього з двох епізодів: сцени з чобітьми і танцю «втустепь». Але як цікаво і весело було будувати Яшкін характер!
Михайло Пуговкін, чарівності і комічному дару якого багато в чому картина зобов'язана своїм успіхом, міг взагалі не знятися в «Весіллі в Малинівці». Андрій Тутишкін з самого початку хотів, щоб Яшка-артилериста зіграв саме Пуговкін, але асистент режисера, у якій був свій кандидат на цю роль, протягом декількох місяців стверджувала, що ніяк не може зв'язатися з актором. Зрештою Тутишкін сам подзвонив Пуговкіну і за кілька хвилин питання про участь Михайла Івановича в фільмі було вирішено.
Щоб домогтися від Михайла Пуговкіна необхідного для характеру його персонажа куражу, балетмейстер картини Галина Шаховська розучувала з актором став згодом знаменитим танець «втустепь» півтора місяці. Це було того варте, і цей танцювальний номер став одним з кращих епізодів фільму, ніж сам Пуговкін дуже пишався.
Танець тустеп (від англійського two step - два кроки), який Яшка-артилерист називає «втустепь», з'явився в Америці на початку 1920-х років, і Яшка ще не міг знати про його існування, так як події «Весілля в Малинівці» розгортаються в 1919 році.
Спочатку на роль матері Яринки була затверджена актриса з Ленінграда, але через хворобу вона не змогла взяти участі в зйомках. Тоді роль була запропонована Людмилі Алфімової. Коли актриса вийшла з гримерки, щоб знятися в пробах, Тутишкін вигукнув: «Це справжня солдатка Софія!»
От і зрозумій після цього наших кінокерівника - спочатку говорив: «Замініть його!», А потім - любов. - Чи повинен комедійний артист ставити перед собою єдине завдання - розсмішити глядача? - Ніколи! Сміх в залі для глядачів - це результат важкої і серйозної роботи актора. Мені не подобаються режисери, які кажуть: «Зіграйте-ка цей епізод посмешнее!» Це не просто. - Це не те, що прийшов - і розсмішив. - Гумор - справа серйозна. Потрібно зрозуміти характер персонажа, а потім відшукати деталь-ключ до характеру, манери героя, його улюблені слівця і звичку.
У мемуарах каскадера Олександра масарських прочитала, що в сцені поєдинку отамана (Абрикосова) і червоного командира (Самойлов) він дублював Самойлова. Вони з Абрикосовим все відрепетирували, обговорили. А почали знімати - Абрикосов махає шашкою (бойової) так, ніби зарубати хоче, масарських ледь відбивається, використовуючи всю свою майстерність. А той все рубає і рубає .... Потім освітлювач расссказал каскадеру, що актор для куражу випив пляшку горілки перед зйомкою. І в такий раж увійшов, що все, що відрепетирували забув. Дуже шкода, що Андрій Петрович Тутишкін рано пішов з життя. Планів у нас з ним було багато. Ці дві картини, звичайно, яскраві рядки в моїй творчій біографії, адже до сих пір вони йдуть з великим успіхом у глядача. Це народні музичні кінокомедії.
Пуговкін зі шваброю
Актори оселилися хто в готелі в найближчому місті Лубни, хто у селян. Михайло Пуговкін квартирував у 87-річної Надії Корнієнко.
- Приходжу додому, а у нас гості - актор Пуговкін з дружиною Олександрою. Чоловік виправдовуватися став: мовляв, не міг відмовити таким людям, - згадує пенсіонерка. - Виявилося, Михайло, коли побачив наш сад, ліг під парканом і заявив, що з місця не зрушиться, поки його не пустять на подвір'я. Пустили.
Сім'я Корнієнко жодного разу не пошкодувала, що все літо ділила невеликий будинок з відомою парою. А Пуговкін допомагали господарям збирати великий урожай яблук, кавунів і динь.
- Мені дуже подобалося, як Олександра Миколаївна опікала свого чоловіка, - посміхається Надія Сергіївна. - У знімальний процес вникала, давала поради. А знаменитий танець «У той степ» Пуговкін розучував якраз на нашому подвір'ї в обнімку зі шваброю.
У 1968 році фільм «Весілля в Малинівці» був удостоєний на Всесоюзному кінофестивалі в Ленінграді призу за кращий комедійний ансамбль. Приз був вручений акторам, що виконав головні ролі в картині, - Зої Федорової, Володимиру Самойлову, Михайлу Водяному та Михайлу Пуговкіну.
«Весілля в Малинівці» стала лідером прокату в 1967 році і займає 5-е місце за відвідуваністю серед вітчизняних фільмів за всю історію радянського кіно: картину подивилися 74,6 мільйона глядачів.
Комедія швидко розійшлася на цитати, незабаром весь Союз повторював фрази «І шо це я в тебе такий закоханий?», «Коні п'яні, хлопці запряжені», «Трубка 15, приціл 120, бац, бац. і мимо! »,« Заграй що-небудь таке, щоб душа розгорнулася, а потім назад загорнулася! »і т. д.
Дуже багато що змінилося в Хорошко за 45 років. Пейзажі вже не ті, садиба Щербатова варто напівзруйнована. Як тільки учнів перевели в нову школу, селяни почали розбирати знаменитий будинок. Але стіни виявилися такими міцними, що навіть з молотом цеглу вибити дуже важко.
- Нещодавно садибу викупив бізнесмен з Лубен, хотів відреставрувати і зайнятися сільським туризмом, - каже сільський голова Микола Бровко. - Але, мабуть, грошей не вистачило.
А лева, який уцілів від мародерства селян, перенесли в шкільний музей. Там же збирають у населення і фотографії 45-річної давності - для експозиції про найважливішій події в історії Хорошков. Коли по телевізору показують «Весілля в Малинівці», все - від мала до велика - в унісон з акторами дружно промовляють коронні фрази героїв.
- Сценаристи потрапили в точку - ситуація тих часів досі актуальна. Влада змінюється; всім подавай таку роботу, щоб менше працювати. Ділимо секонд-хенд, як Попандопуло, а грошей вічно немає, хоч малюй! - посміхаються хорошковци.
Фрази, які стали крилатими
- Я у тебе голову отвінчу і скажу, шо так і Було.
- Бери все. Я собі ще намалюю.
- Так це ж мій гардеробчик!
- Жінка я чи не жінка ?!
- Чи не розібрав.
- Коні п'яні, хлопці запряжені.
- Мені б такої роботи, щоб поменше роботи. Начальником можу.
- Знову влада змінилася!
- Трубка 15, приціл 120, бац, бац. і мимо!
Попандопуло, ад'ютант отамана:
- Гриша, і шо я в тебе такий закоханий ?!
- Що дивишся? Гроші справжні! Бачиш, написано: "Міністр фінансів Попандопуло"? Бери, бери! Я собі ще намалюю.
- Хлопці у нас абсолютно світові. Формені звірі! Начебто мене.
- Чує моє серце, що ми напередодні грандіозного шухеру.
- Я такий фасон не ношу! Я себе не обділив, по-чесному?
- Прибери ножик! Зробиш дірку, потім не запломбіруешь!
- Ти спостерігав як ця врангельская морда била мене у морду?
- Ти що робиш, розбійник, своїх грабуєш! Гидотний тато!
- У пана-отамана нема золотого запасу, я відчуваю, що я скоро розбігу в різні боки.
Батька отамана Граціан Таврійського (Григорій Абрикосов) зіграв справжній батько Григорія Андрій Абрикосов.
Солдатка Соня живе в графської садибі
Багато акторів приїжджали на зйомки фільму з другими половинками. І селяни здогадувалися чому. Одного разу видатний циган Микола Сліченко так розгулявся, що довелося його дружині мчати з Москви.
- Але були і романтичні історії. Наш Володя Шевченко кожен день приходив на зйомки. Там і запримітив дівчину - водія режисера. Після зйомок поїхав з коханою. Народили двох діточок! - розповідають старожили.