Розміщую тут пост Наталії Чеснова з Алчевська Луганської області, щоб якомога більшу кількість жителів Донбасу побачило в якому стані знаходиться охорону здоров'я регіону, керованого «по нутру своїми» депутатами і міністрами. Багато з наших громадян, на жаль, не усвідомлюють всіх руйнівних масштабів корупції. Дитяча лікарня в Алчевську - найяскравіша ілюстрація того, як грабує нашу країну жменька пройдисвітів, очолювана колишнім карним злочинцем.
«Насилу знайшовши час для написання цього листа я все-таки зважилася на нього. Чому? Ви все зрозумієте далі. І говорити я вирішила не через власні амбіції, скоріше навіть навпаки. Я просто хочу, щоб мене почули.
Так вийшло, що мій єдиний дитина, восьми років від народження, потрапив в інфекційне відділення міської лікарні Алчевська, в кишкову його частина. Все добре - і увагу лікарів, і медсестер, і санітарок, крім одного. Самої лікарні. Умови, в якій знаходяться там діти не просто жахливі ... вони жахливі і убогі. В цьому немає провини медперсоналу - вони-то якраз-таки мають бути в образі героїв, здатних працювати і рятувати життя дітей в найжахливіших умовах і прибирати ці приміщення до стерильної чистоти.
Спершу Маргоша лежала в загальній палаті, розрахованої на чотирьох дорослих та чотирьох дітей (маються на увазі діти з мамами) ... Але оскільки Рита з дівчинкою-сусідкою виявилися «дорослими», то лежали самі і займали всього два ліжка. Потім по швидкої привезли ще дітей і набили палату «під зав'язку». Стан палати можна побачити на фото: раковина без крана і без стоку. Тобто в інфекційному відділенні МОЖНА мити руки і взагалі мити що-небудь в палаті.
Ну ладно, можна сказати, що це мажорство і можна забути про таку необхідну можливості, але тоді мається на увазі миття в будь-якому іншому місці. І воно є. Ванна кімната. Її стан таке ж гнітюче, як і всієї лікарні в цілому. Битий кахель, облізлий підлоги, пелюшки на підлозі і вода в каструльці. ХХI століття і спроби отримання асоційованого членства в Євросоюзі, а в інфекційному кишковому відділенні дитячої лікарні гріють воду в каструльці, щоб, пардон, підмити дитини. Нонсенс?
Не знаю, як у вас, а в мене дитина не надто самостійний ... Був ... Був донедавна. Потрапивши в цю лікарню їй довелося вчитися митися з черпаком, ходити в туалет на горщик в неосвітленому приміщенні і грітися, забравшись з головою під тонке ковдру.
Далі ще цікавіше. Нас перевели в ізолятор. Зрозуміти відразу, лікувальний чи це ізолятор або виховний, складно, оскільки його обстановка скидається на кіношний СІЗО, але ніяк не на лікарню ХХI століття в європейській країні. Так що там, фотографії говорять самі за себе.
Я ще раз хочу звернути увагу на те, що я захоплююся всім медперсоналом цієї лікарні, оскільки працювати в таких жахливих умовах - це подвиг ... А по телевізору нам показують єдиний на всю Україну ОХМАТДИТ, постійно реконструюють Феофанію і інші депутатські блага, а по телевізору нам кажуть про якісь нові вимоги санітарної служби до дитячих садків, а по телевізору нам показують «Свiтське життя з Катериною Осадчою», в якій наші можновладці хвастощі достатком один перед одним.
А в місті новий мер на новій машині, свіжий ремонт міськради, пластикові вікна санепідемстанції, готової рити носом дорогі магазини, перевіряючи їх на «недисциплінованість». При цьому ця ж санстанція закриває очі на що знаходиться на їх же території дитячої лікарні з практично антисанітарними умовами побуту хворих.
Мені можуть заперечити деякі «члени», пояснивши стіл убогий стан постійно переповненій лікарні тим, що її хочуть перенести в простоює частина Алчевського пологового будинку, але я можу заперечити. Моїй дитині 8 років. До цього я якось не стикалася з питаннями лікарень та інших дитячих медустанов. Так ось, всі ці 8 років ведуться ці самі розмови про переведення дитячої лікарні з вул.Запорізьке в будівлю пологового будинку ... А діти все хворіють, а діти все ростуть, а діти все народжуються.
Що ще? Ще замість стекол матова поліетиленова плівка, неопалювані приміщення (при середньоденний температурі +5), прогнилі старі вікна, які неможливо навіть щільно закрити; старі гнилі матраци, обдерті підлоги, відмити які під силу лише героїчним санітарками ще, ще, ще.
Йдемо в Євросоюз? Навіщо? Щоб жити за європейськими стандартами життя! Підписання асоційованого членства автоматично розгладить дороги, відремонтує лікарні і пересадить чиновників на велосипеди? Навіщо підписувати якісь документи, щоб жити в нормальних умовах? Створіть гідні умови життя в Україні і тоді ми зможемо нею просто пишатися, а не соромитися будь-якої згадки про неї.
Кожна мама, з якою я робилася своїми емоціями, в різні часи була в цьому жахливому місці і кожна розділяла моя думка про неможливість перебування в стаціонарі. Саме тому я і пишу цей лист в Мережу, з проханням максимального репоста. Нехай про нашу біду дізнаються всі.
Наталія Чеснова. Мамо