Фотографія М. Бочкарьової з книги Д. Томпсона «Росія в крові». 1918 р
Марія пішла від нього до м'ясника, єврею Якову Гершевіч Буку. У травні 1912 Бук був заарештований за звинуваченням у розбійному нападі і відправлений відбувати покарання в Якутськ. Бочкарьова пішки пішла за ним до Східного Сибіру, де вони для прикриття відкрили м'ясну лавку, хоча на ділі Бук промишляв в банді хунхузов. Незабаром на слід банди вийшла поліція, і Бука перевели на поселення в тайговий селище Амгу.
Хоча Бочкарьова знову пішла по його стопах, її суджений запив і став займатися рукоприкладством. У цей час вибухнула Перша світова війна. Бочкарьова вирішила вступити до лав діючої армії і, розлучившись з Яковом буком, прибула до Томська. Записати жінку в 24-й резервний батальйон військові відмовилися і порадили їй йти на фронт сестрою милосердя. Тоді Бочкарьова відправила телеграму царю, на яку несподівано пішов позитивну відповідь. Так вона потрапила на фронт.
Спочатку жінка в погонах викликала глузування і докучання товаришів по службі, однак її хоробрість в бою принесла їй загальну повагу, Георгіївський хрест і три медалі. У ті роки за нею закріпилося прізвисько «Яшка», в пам'ять про її горопашним супутнику життя. Після двох поранень і незліченних боїв Бочкарьова була проведена в старші унтер-офіцери.
Журналіст Ісаак Дон Левін (англ.) Рос. за розповідями Бочкарьової написав книгу про її життя, яка вийшла в світ в 1919 році під назвою «Яшка» і була переведена на кілька мов.
Арешт і вирок
Вирок ВЧК 5 армії у справі Бочкарьової
Російський біограф Бочкаревой кандидат історичних наук С. В. Дрок вважає, що вона не була розстріляна: з красноярських катівень її визволив Ісаак Дон Левін. Разом з ним вона вирушила в Харбін, де зустрілася з однополчанином-вдівцем, який став її чоловіком. Змінивши прізвище, Бочкарьова нібито до 1927 року проживала на КСЗ. поки не розділила долю російських сімей, насильно депортованих в радянську Росію. Дуже любила синів чоловіка, загиблих в роки Великої Вітчизняної війни [7].
реабілітація
- Марія Бочкарьова виведена Валентином Пікулем в романі-хроніці «З глухого кута» (книга друга).
- Є одним з основних персонажів в заключній, десятої, книзі Бориса Акуніна - «Батальйон ангелів» із серії «Смерть на брудершафт».