У залі магазину музика грає в гуркоті -
Пісні західних новинок, засилля похоті.
Звук тихенько росте на підході до вітрин,
За спиною змовкає трайлер кінофільму.
Але серед мінливості, розкоші і дурниць
В образі обкладинки випадкового альбому
Відважує живопис на виступі вітрини.
А цього достатньо будь-якого магазину.
(Шпигун)
Міст. Шарф. Дощ. Запах.
Парасолька. Пензлик. Погляд. Досить.
(Кенічіро)
Міст. Шум. Дощ. Запах.
Парасолька. Пензлик. Крок. Досить.
(Ташокі)
Один художник близько століття тому
Даму, у якій вірні як у собаки очі,
Зобразив в розкішному зеленій сукні.
І варто було трохи подивитися мені на неї - так на тебе.
Вулкан, який вважався вимерлим,
Раптово ожив і тепер переповнює душу.
Я ніколи не бачив в живу, і побачу я навряд чи
Жінку в настільки дивному вбранні.
Ця одяг не про жіночу сексуальність,
Якої в сучасності так личить намагаються.
А жіночої жіночності, де змісту сповнені
Материнської ніжності і вірності дружини.
Не кажу, що немає зараз облич жіночних,
Але тих, що на картині не було, і немає інших.
Музей як зазвичай порожній, поділитися ні з ким.
Значить досить зробити це в пісні.
(Кенічіро)
Міст. Шарф. Дощ. Запах.
Парасолька. Пензлик. Погляд. Досить.
(Шпигун)
Міст. Шум. Дощ. Запах.
Парасолька. Пензлик. Крок. Досить.
(Кенічіро)
Я її зустрів випадково в одному з парків.
Ви там буваєте теж, точно гуляли колись;
Годували сірих голубів просто навесні або влітку,
В один з теплих днів, може милувалися кимось.
Тонка, юна, смаглява, в білих навушниках
Варто спиною до мене, від мене в пару кроків.
Я доторкнувся до плечей її - крихким і ніжним,
Побачив погляд її, той самий - добрий, ввічливий.
Я запитав час - вона засміялася.
І я не втримався, нехай і розгублений небагато.
Потім раптом раптово вона взяла мою руку
І потягла кудись, навіщо-то, чомусь.
(Приспів)
Так серед мінливості, розкоші і дурниць
Досить мовчання або розмови,
А може спогади милого, чудесного.
А нам досить сказати про це в пісні вам.