У доньки красиві довге волосся, але вона зовсім не дає їх заплітати. Каже хочу з розпущеним. Ну куди ж в садок з розпущеним. вони ж по всюди. З боєм зав'язуємо хвостик. Я завжди мріяла, що буду плести доньці косички, робити гарні зачіски, в усе йде до того, що треба стригти під коротке.
Ми з чоловіком зробили велику дурницю, привчивши нашу доньку з самого народження спати з нами в ліжку. Зараз донечці вже сім років, але вона відмовляється лягати спати в своє ліжко. Якщо змусити намагаємося, доходить до крику і до істерик дитини. Я як між двох вогнів, і малятко-доньку шкода, і чоловіка.
Моя дитина, п'яти років від роду, навчився брехати. Причому не з питань "зламаного чогось, за що загрожує покарання", це ще було б зрозуміло. Дочка просто вигадує схожі на реальні історії про те, як хтось із відомих їй дітей або дорослих сказав або зробив щось, чого насправді не говорив.
Дочки 4,5 року. Дитину як підмінили. Раніше була спокійна і ласкава дівчинка. А зараз з будь-якого приводу істерика, виття, ниття. Не вийшло щось зробити відразу, з наскоку - істерика аж до гикавки. Не те приготувала на сніданок, цей одяг сьогодні одягати не буду - сльози і рев. Вмовляння не допомагають.
У нашій родині не прийнято лаятися, але не завжди ж можна проконтролювати свої емоції. Виражається міцним слівцем здебільшого наш тато, але рідко. Дитині 4 роки, все на льоту схоплює, а особливо добре запам'ятовує ці "погані слова" та й в садку діти можуть говорити їх. Як реагувати? Не звертати.