ххх: А у тебе взагалі страхи є?
yyy: Коли я був маленький, мої батьки регулярно віддавали мене в дитячий табір.
Серед всіх принад і розваг була така дивна річ, як виклик духів. Кого ми тільки не викликали, і пікову даму, і різних персонажів фільмів жахів, і різних небіжчиків. До певного дня мене це більше смішило ніж лякало. І ось в цей самий день, а вірніше ніч, коли старші хлопці пішли через вікно в нашій палаті за спиртом і цигарками, ми вирішили викликати дух Пушкіна. Старших немає, ніхто укладати спати і лаяти нас не буде, тому в нашій палаті зібрався весь корпус, дітей напевно близько сорока. Дівчата принесли всі предмети для ритуалу: дзеркало, свічку, книжку Пушкіна та інші речі. Загасили світло в палаті, запалили свічку, поставили дзеркало, взялися за руки. Хтось почав монотонно повторювати - «дух Пушкіна, прийди до нас, дух Пушкіна прийди до нас. »Навчені діти добре знали, що прийшовши дух видавав звук, скреготав по стіні, крокував по підлозі, стукав у вікно. І ось після 5ти хвилин повторень фрази «Дух Пушкіна прийди» коли всіх вже потягнуло в сон, пролунав потужний удар в скло. Страх паралізував всіх в палаті. Потім ще і ще удар. У кого-то вистачило сміливості запитати - «Хто тут?» Через вікна дурним голосом пролунало - «Хто, хто блін! Пушкін! Відкривай! »
Ось після того випадку я взагалі не чого не боюся.