Ходив до психолога він мене втішив сказав що пройде 40 днів і мені стане легче.Через якийсь час мені дійсно стало легше, але зараз мені здається що з кожним днем все тільки гірше і хуже.Я і до того замкнутий і недовірливий, зараз взагалі нікому НЕ доверяю.Я вважаю, що люди поруч з нами тільки тоді коли нам добре. Ніякої моральної підтримки я не ощущаю.В моєму житті є всього 1 людина якій я довіряю, і який дійсно близький - це мама.
Я живу в новому місті для себе близько року. У мене немає друзів, у мене немає дівчини, ніхто не цікавиться моїм життям (крім мами). Я звичайно дуже довгий час робив вигляд що у мене все добре - і люди, найдивніше, тяглися мені навстречу.Но ось питання - навіщо мені потрібні такі люди, які поруч зі мною тільки тоді, коли мені добре? І в загальному як перестати в моїй ситуації бути надмірно недовірливим, замкнутим і навчитися жити нормальним повноцінним життям. Я втомився жити в розчаруванні. І найголовніше що я повинен зробити щоб в моєму житті щось змінилося в кращу сторону?
І до зустрічі на порталі Sila-Misli.ru!