Ми поцілувалися, і скоро обидві задрімали.
When I awoke it was day: an unusual movement roused me; I looked up; I was in somebody's arms; the nurse held me; she was carrying me through the passage back to the dormitory.
Коли я прокинулася, був уже день.
Мене розбудило відчуття, що я кудись лечу; я відкрила очі і побачила, що хтось несе мене на руках: це була няня, вона несла мене по коридору в дортуар.
I was not reprimanded for leaving my bed; people had something else to think about; no explanation was afforded then to my many questions; but a day or two afterwards I learned that Miss Temple, on returning to her own room at dawn, had found me laid in the little crib; my face against Helen Burns's shoulder, my arms round her neck.
Я не отримала догани за те, що вночі втекла до Елен, - оточуючим було не до цього.
Ніхто не відповідав на мої незліченні питання.
Але день-два потому я дізналася, що міс Темпль, повернувшись на світанку в свою кімнату, знайшла мене в ліжечку Елен.
Моя голова лежала на її плечі, мої руки обіймали її шию.
I was asleep, and Helen was-dead.
Я спала, - Елен ж була мертва.
Her grave is in Brocklebridge churchyard: for fifteen years after her death it was only covered by a grassy mound; but now a grey marble tablet marks the spot, inscribed with her name, and the word
"Resurgam." CHAPTER X
Її могила - на брокльбріджском кладовищі.
Протягом п'ятнадцяти років над цією могилою був тільки зелений горбок, але тепер там лежить сіра мармурова плита, на якій викарбувано її ім'я і слово
"Resurgam" [ "Воскресну" (лат.)].
глава X