- Якщо ви про це, то все на краще. Ми пристойні шановні люди, і Джейн ... - Картер покосився на Джуліана і продовжував: - Що ж, вона мертва, але нам нема чого сумувати. Господь розпорядився її долею по-своєму. Так вже йому завгодно.
Джуліан подумав, що Картер, мабуть, вважає, що оса стала перстом Божим. Щоб змінити тему, він заговорив про врожай.
Картер міркував про необхідність збільшити посадки яблунь, коли відчинилися двері і увійшла Крісті, тримаючи за руку Нан.
Джуліан не очікував, що дівчинка кинеться до родичів, але його здивувало, як злякано вона подивилася на них і сховалася за спідницю Крісті. Повинно бути, від збентеження, скоро звикне. Але як дитина зможе полюбити родичів, які вважають смерть її матері карою Божою? Брейбрук встав, щоб представити дружині гостей.
Картери вітали її з великою пошаною, але Джуліану здалося, що вони дивляться на господиню будинку з деякою підозрою. Як і всі інші, вони здивувалися настільки несподіваного шлюбу.
- А це Нан. - Крісті злегка підштовхнула дитину вперед.
Нан тихо привіталася і опустила погляд. Джуліан постарався посміхнутися, але застиг, коли побачив, як Крісті гордо підняла голову і оглянула присутніх холодним поглядом.
- Вона трохи ніяковіє. Впевнена, ви розумієте її стан.
- Як я вже сказав його світлості, все це на краще.
Досить дивна реакція на смерть сестри.
Піймавши погляд Брейбрука, чоловік кашлянув.
- Так, ось так от. Не сумніваюся, у його світлості є важливіші справи. Як я зрозумів з вашого листа, ви хочете передати дівчинку на наше піклування?
- Так. - Джуліан кивнув. - Я вважаю, це буде правильно.
- Треба все обговорити. Адже нам доведеться годувати ще один рот.
- Місіс Картер, - втрутилася Крісті, - бажання подбати про дівчинку повинно виходити від вас. Що скажете?
- Вибачте, міледі, - сказав чоловік, - але в нашому будинку я господар. Мені і нікому іншому приймати це рішення.
- Картер! - Окрик Джуліана різонув слух.
- Не слід забувати, Картер, що леді Брейбрук піклується про майбутнє Нан.
Чоловік почервонів до коренів волосся.
- Вибачте, пане. Я нікого не хотів образити.
- Недостойні? - Голос Крісті пролунав загрозливо.
- Діти гріха, - сказала місіс Картер. - Нам не потрібна плата за виконання християнського боргу.
Джуліан напружився. Слово "борг" ніколи не звучало так холодно. Крісті обняла Нан, немов хтось намагався її забрати.
- Звичайно ні, - сказала вона. - Але святий Павло говорив: "І якщо я роздам усі маєтки свої і віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, немає мені в тому ніякої користі".
Місіс Картер стиснула губи.
- Ми ж сказали, що візьмемо її і зробимо все, що потрібно, - сказала вона низьким напруженим голосом. - Виростимо її хорошим і благочестивим людиною. Ми повинні зробити все, щоб гріховність моєї сестри не передалася дівчинці. Подивіться на ці стрічки у неї в волоссі! Яка вульгарність!
- Ці стрічки, - спробувала пояснити Крісті, - були останнім подарунком її матері.
Картер повернувся до Брейбруку:
- Буде краще, пане, якщо ми заберемо дівчинку прямо зараз. Вона швидше все забуде.
- Ні! - заявила Крісті безапеляційним тоном.
Джуліан глибоко зітхнув. Не слід продовжувати цю розмову. По крайней мере, не в присутності Нан.
- З Дауер-Хаус прийшов лист, пане. - Крісті повернулася до чоловіка. - Ваша мачуха, пане, просить мене привезти до неї Нан. Я відправила відповідь і обіцянки обов'язково виконати волю міледі.
- Краще цього не робити, міледі, - заперечив Картер. - Їй треба виїхати зараз з нами.
Джуліан розумів, що так буде краще, це самий розумний спосіб вирішення проблеми, але ...
- Боюся, моя мачуха буде незадоволена, якщо леді Брейбрук не сповнить слово, - ввічливо сказав він. - І речі Нан ще не зібрані. - Джуліан сам не вірив, що сказав це. - Я повідомлю вам, коли все буде готово. Ще раз спасибі, що прийшли. Дозвольте вас проводити.
Коли Джуліан повернувся в бібліотеку, Крісті чекала його на самоті.
- Ви хотіли сказати, дівчинка, пане?
В її голосі ніколи не було стільки гіркоти і уїдливості.
- Я послала за Бет, щоб вона відвезла Нан до Бузок і повідомила, що я приїду трохи пізніше.
Значить, це був не привід, щоб не віддавати Нан.
- Як ти міг? - скипіла він.
- Як ти міг допустити думку, що твою сестру виховуватимуть такі люди?
- Картери працьовиті, чесні ...
- Вони навіть не глянули на неї, не поговорили. Навіть по імені не назвали! Картер сказав, що Джейн сама заслужила смерть! Ти розумієш, як вони будуть звертатися з Нан? Навіть стрічка у волоссі для них злочин.
Гнів переповнював її.
- Але ж вони погодилися взяти її, - знизав плечима Джуліан. - Навіщо їм це було потрібно, якщо ...
- Через гроші! - випалила Крісті. - Ти теж вважаєш, що все в цьому світі можна купити? Навіть якщо Нан НЕ будуть ображати в тому будинку, як вона може бути щаслива, якщо її ніхто не любить? Нан втратила матір! Ти не розумієш? Можна забезпечити її майбутнє, змусити людей бути з нею ввічливими, але це все пусте. Марне!
Крісті встала і випросталася, намагаючись взяти себе в руки.
- Прошу пробачити мене, пане.
- Куди ти зібралася? - Тон дружини насторожував його.
- Хочу відвідати Сирену, - відповіла Крісті і попрямувала до дверей.
Можливо, треба відпустити її і повернутися до обговорення цього питання в інший раз, коли вона буде не так засмучена.
- Ти ж скоро будеш вдома? Ми вечеряємо у Постелтонов, треба виїжджати о пів на п'яту.
- Звичайно, пане. - Біля дверей Крісті обернулася. - Якщо ви вважаєте, що я підійду для настільки вельмишановної компанії.
- Чорт, Крісті! Це ж нерозумно!
- Так. Може, було б краще, якби оса села на мій келих, а не на келих Джейн.
Двері зачинилися. Джуліан залишився стояти, ошелешений таким фіналом.
Невже Крісті думає, що йому було б легше, якби вона померла? Внутрішній голос підказував йому, що вона була ображена і вирішила завдати удару у відповідь. Це він її образив. І хоч як важко це визнавати, але за фактом народження вона нічим не відрізняється від Нан.
Прокляття! І її власний батько, граф Алкестон, розмовляв з нею, не звертаючись по імені, як і Картер з Нан.
Значить, крім боргу їх з Крісті нічого не пов'язує?
А як же пристрасть? Або це був всього лише секс? Сказане нею днями дуже його зачепило. Немов світло померкло, а в душі утворилася порожнеча. Крісті щось говорила Картеру про святого Павла ...
Джуліан встав з-за столу і підійшов до вікна. Звідси було добре видно Дауер-Хаус, можна було розгледіти навіть дерева в саду. На галявині біля будинку гралися діти. Джуліан побачив Емму, Метта і Дейві. Нан з ними не було. Швидше за все, вона сиділа з Сиреною і Крісті в тіні дуба. Придивившись, він помітив дві фігури. Більшого побачити не вдалося, але Джуліану здалося, що він помітив маленьку тінь поруч з ними.
Крісті сказала щось про святого Павла ... Джуліан постарався прогнати сумні думки.
Чорт, що ж він робить? Крісті була права. Він не повинен надавати Нан Картерам. Його потім буде мучити совість. Чи зміг би він зрозуміти це, не будь поруч Крісті?
Картери були, по суті, непоганими людьми, просто занадто суворими, мабуть, навіть жорстокими. Можливо, вони б добре зверталися з Нан, але ... Джуліан згадав свої почуття, коли його мати виїхала. У будинку про неї ніхто не говорив, портрети були зняті і прибрані, а батько наказав синові забути її назавжди. Джуліан прикинувся, що так і зробив. Це було простіше. Потім батько одружився. Джуліан хотів ненавидіти Сирену, але не зміг. Коли прийшла звістка про смерть мами, саме Сирена розділила з пасинком його горе.
Але ж він тоді був старше Нан. Як можна заборонити п'ятирічній дівчинці згадувати про матір?
Що ж говорила Крісті про святого Павла? Нервово дернувшісь, Джуліан пройшов в кут кімнати і взяв сімейну Біблію. Святий Павло ... Він перегортав сторінки Нового Завіту. Щось про любов ... про милосердя. "Так що якщо я можу гори переставляти, та любови не маю, - то я ніщо". Він знайшов перше послання святого Павла до коринтян. "І якщо я роздам усі маєтки свої і віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, немає мені в тому ніякої користі".
Ах, Крісті! Навіть вкрай не зміг би згадати в той момент такі слова.
Джуліан повернувся до вікна і подивився на Дауер-Хаус. Діти веселилися, здається, грали в якусь гру. Дейві підстрибував і робив незрозумілі жести руками.
Бій годин вивів Джуліана із задуми. Дві години. Якщо вони не хочуть запізнитися, Крісті пора повертатися. Йому краще сходити за нею.
Як вона може бути щаслива, якщо її ніхто не любить?