Десь колись йшла череватим коза. Підійшла вона до яблуні і каже: «Яблонь, яблунь! Пусти мене окотіться1 під себе ». Яблонь не пустила, сказала: «Яблучко відпаде, козеня заб'ється; тобі ж невигідно буде ». Коза підійшла до Орешная, щоб вона пустила її окоту; і Орешная не пустила, сказала: «Горіх впаде, козеня заб'ється». Нічого робити - коза пішла як не солоно щі сьорбав. Ось йшла, йшла вона і бачить - стоїть хатинка, до лісу передом, а до неї задом. Тут коза сказала: «Хатинка, хатинка! Звернись до мене передом, а до лісу задом; я увійду в тебе ». Хатинка звернулася, і коза увійшла в неї котитися, і окотилась. Тут коза розташувалася як вдома; початку нерідко залишати своїх козляточек в цій хатинці під замком, а сама ходити в ліс - траву є.
Ось одного разу - тільки коза пішла від козляточков - приходить до дверей хатинки бірюк2 і кричить товстим голосом: «Козлятушкі, хлопці! Відчини, Отомкніте! Я - ваша мати прийшла, молока принесла; біжить молоко по вимечку, з вимечка в коритце, з коритця в сиру землю ». Козлятки дізналися, що голос не їх матері, і не відімкнули двері. «У нашій матінки, - кажуть вони, - не такий голос; у ній голосок тонкий і ніжний ». Скоро після того, як пішов бирюк, приходить до дверей їх мати і кричить: «Ой, діточки, відчини, Отомкніте! Я - ваша мати прийшла, молока прінесла3; я на бору була, скорваду4 гризла; молочко тече по вимечку, з вимечка в коритце, з коритця в сиру землю ». Козлятки відімкнули їй і почали пити молочко.
Тим часом бирюк прийшов до коваля і каже йому: «Коваль, коваль! Зроби мені тоненький язичок ». Коваль зробив йому. Ось як наїлися, напилися козляткі, коза знову в ліс пішла, суворо наказавши діткам нікого не пускати до себе. Тільки коза пішла, приходить до дверей колишній бирюк і почав кричати голосом, схожим на голос їх матері: «Ох, діточки, відчини, Отомкніте! Я - ваша мати прийшла, молока принесла; біжить молочко по вимечку, з вимечка в коритце, з коритця в сиру землю ». Козлятки не розгадали голосу і відімкнули Бірюков. Бірюк майже всіх їх поїв (тільки один маленький козленчік сховався під піч), поїв, залишив одну шерсть та кісточки і пішов в ліс.
Прийшла коза, кричить у двері, і козленчік відімкнув їй. Тут вона зібрала шерсть, висушила на печі і змолола, як борошно: через день затіяла млинці і надумала покликати до себе в гості відлюдька, а відлюдька вона бачила у своїй кумасі - лисиці. Затіявши млинці, коза приходить до куми і
просить її до себе в гості з тим відлюдьком. Лисиця дала вірне їй слово, і коза вернулася додому. Ось вранці рано, ще годині о п'ятій, приходить до кози лисиця з відлюдьком, а цей бирюк такий гладиш5 став, що коза і не впізнала його. Сіли вони за стіл; коза подала їм тарілки, ножі і виделки, масло і вершки, і стали їсти млинці. Тим часом коза полізла в по # x301; дпол за сметаною, а у самій не то на розумі; взяла з собою туди жару6 і розвела вогонь, а біля вогню натикається багато залізних тичек7.
Тільки гості поїли млинців, коза і каже їм: чи не зволите буде їм пограти в її улюблену гру. Вони погодилися. Коза негайно вийняла одну дошку з підлоги і, не наказуючи їм підходити близько, каже: «Ось моя гра - стрибати через цю дірку скоро і без перепочинку». Лисиця з козою тут же перестрибнули; за ними сряжается8 стрибати товстий бирюк. Лише тільки стрибнув, зачепив ногою за мостину і впав в діру, а там на залізні стусани і вогонь. Коза з лісою прикрили його дошкою, і бирюк згорів. Тут коза з кумою лісою зробили чудовий помин по Бірюков: наїлися, напилися, вийшли на двір; коза проводила куму, а сама з своїм козеням стала жити та поживати і молочко для козеня добувати.
1 звільнитися від тягаря.
3 Додають ще: «сиру-то на рогу, а сметанки на боці»; «Молока повні боки».
4 Скорвада - дикий лук.