Вільний переклад документа з Adobe Live Docs - Configuration file syntax
В даному документі описується синтаксис конфігураційного файлу (flex-config.xml)
У файлі конфігурації значення зберігаються у вигляді XML блоків, які дотримуються певного синтаксису. В основному теги повторюють параметри командного рядка.
За замовчуванням кореневої тег конф. файлу flex-config.xml це
Всі конфігураційні файли повинні мати оголошує XML тег
Ви обов'язково повинні закривати тег
Другий тег в конф. файлі це тег. Цей тег служить обгорткою для опцій компілятора. Однак не всі опції компілятора можна вказати в даному блоці конфігураційного файлу.
Теги які ви повинні використовувати в блоці compiler, мають префікс compiler (на приклад, compiler.services). Якщо не використовується точкова нотація (наприклад, include-file) то такі теги вказуються в кореневому тезі конф. файлу. І записуються наступним чином:
У деяких випадках, параметри мають безліч вкладених тегів, такі як параметри fonts, compiler.fonts.managers і compiler.fonts.languages.language. Інші параметри, які так само вимагають наявність батьківських тегів при додаванні в файл конфігурації, це параметр frames.frame і параметри metadata.
Далі будуть описані методи визначення синтаксису.
Отримання списку тегів для конфігураційного файлу
Використовуйте параметр help командного рядка компілятора, щоб дізнатися сітнаксіс параметрів компілятора для конф. файлу; наприклад:
mxmlc -help list advanced
Нижче наводиться запис для параметра source-path:
Це означає що в файлі конфігурації, ви можете використовувати один і більше елементів
Визначення кінцевих вузлів
Команда help використовує точкову нотацію для відділення дочірніх тегів від батьківських, сама крайня права запис відповідає кінцевому вузлу. Наприклад: -tag1.tag2 значить що дочірній тег.
Кутові дужки (<>) Або квадратні дужки ([]), навколо параметра вказують на те, чи є параметр кінцевим вузлом чи ні.
Квадратні дужки вказують, що може бути список з одного і більше значень для даного параметра.
Якщо ж унікальний кінцевий вузол тега укладений в кутові дужки, то в конф. файлі не потрібно вказувати батьківські теги.
Наприклад, якщо help виводить наступне:
Тоді, ви можете вказати в конфігураційному файлі, значення для параметра, як показано нижче:
Однак вузол
Якщо help виводить кілька параметрів в кутових дужках, то ви встановлюєте значення для цих параметрів на одному рівні, відносно один одного, а не як дочірні. Наприклад для default-size (default-size) розмір зі стандартними програмами в конф. файлі встановлюється так:
Використання маркерів (tokens)
Ви можете передати маркер (token) значення в компілятор, використовуючи наступний синтаксис:
У файлі конфігурації, ви посилаєтеся на значення використовуючи наступний синтаксис:
Ви також можете використовувати маркер Context в ваших конф. файлах, для отримання кореневого контексту вашої програми. Ви так само можете використовувати маркер $ для отримання директорії frameworks (директорія фреймворка). Це так само може бути корисно якщо ви створюєте вашу власну конфігурацію і не використовуєте library-path настройки за замовчуванням.
За замовчуванням значення маркера $ це application_homeframeworks
У конф. файлі ви можете вказати атрибут append для будь-якого тега який приймає список аргументів. Встановіть цей атрибут true щоб вказати що значення повинні бути додані а не замінюють вже існуючі. За умовчанням встановлено значення false.
Установка атрибута append як true дозволяє з'єднувати значення параметрів, відразу декількох конфігураційних файлів.
(Тобто ви вказуєте декілька конфігураційних файлів і їх значення для установки не були замінюються, додаються)
У наступному прикладі додаються два значення для параметра library-path: