Від різкого запаху я приходжу до тями. Стоп! А коли я встиг відрубатися? Останнє, що я пам'ятаю - прогулянка з одним по парку після успішно складених сесії. Він відстав. Ніби як шнурки розв'язалися. А потім. А що було потім? Я прокинувся тут.
А чому ще темно? Ах да, очі закриті. Ох, як болить голова! Намагаюся відкрити очі. Яскраве світло. Все видно як в тумані, а звуки чутно як ніби під водою. Але несподівано чітко я чую голос. Ні, я його не чую, він немов звучить в моїй голові:
"Привіт, Петро Семенович. Як бачу, ти вже прийшов до тями".
Якого біса. Це ж голос.
"Так, правильно. Це я - Кирило".
Я спробував повернути голову. Безуспішно. Руки і ноги теж не рухаються. Та й взагалі, що мій друг, Кирило, робить тут?
"Можеш навіть не намагатися. Ти пристебнутий до ліжка. А що я тут роблю, тебе не стосується".
Так що йому від мене треба?
"Що треба, питаєш. Що ж, поясню. Ми творці нового покоління ігор - VR-ігор!"
Мені це здається, чи він і справді мої думки читає? Гаразд, спробую:
"А я то тут причому?"
"У нас є побоювання, що нейрошлем може повністю і безповоротно відключити нервову систему гравця. Тому для випробувань ми зібрали 20 людей, і ти в їх числі. До речі, якщо виживеш і виграєш гру - отримаєш 1 млн. Рублів!" - відповів Кирило.
"Ну, судячи з того, як ви мене сюди привели, навіть якщо і попрошу, ви мене не відпустите".
"Так. Але у тебе є шанс вийти - виграти".
"Ну ок. А хоч поясниш суть гри?"
"Звичайно. Суть гри - захопити світ! Починаєш гру, будучи бактерією. За виконання завдань тобі дається шанс еволюціонувати в одного із запропонованих істот. За смерть відбувається відкат на 2 ступені еволюції. За вбивство інших гравців отримаєш половину досвіду, необхідного для досягнення цього рівня . Далі сам розберешся. Будуть питання - подумки постав їх. Все зрозумів? "
- Угу, - промимрив вголос я.
- Ну їдьмо! - почув я, перш ніж відключився.
P.S. ГГ вкололи заспокійливе, тому він так спокійно до цього ставиться.