Ми в дитинстві теж тягали і цуценят і кошенят і навіть вдома їм будували. І через все життя у мене завжди були і кішки, і собаки. І зараз собака живе, пес невідомої породи вже 12 років, прибилася собака до нас вже будучи дорослою і живе зі мною, грає вже з онуками.
На згадку про те щеня, ми поїхали і взяли цуценя з притулку, назвали Ніка. Щеня з притулку перетворився у велику розкішну, собаку і став відмінним компаньйоном для нашої коллі)) Коллі прожила 10 років, а Ніка 13,5.
Смішно але ця розповідь нагадав мене в детстве.Ми жили на першому поверсі 9етажного будинку нам так само підкинули в зиму коробку з цуценятами дворової собакі.Оні були маленькі різношерсті собачкі.Но ми умовили маму залишили 5-6 не пам'ятаю точно скільки було щенков.Потом роздали до лету.Правда віддавали їх і не дивилися під хвости.Одного хлопчика назвали Боцман віддали бабусі а потім вона виявилася Боцманіхой.
Допомагайте їм як можете. Не проходьте мимо не ігноруйте. З миру по нитці
Коли мені кажуть: всіх не врятуєш, я відповідаю: спасу скільки зможу. А багато моралфагі люблять говорити: краще б дітям допомагали. при цьому не допомагаючи взагалі нікому