Шлях "до внутрішнього спокою" вельми довгий і тернистий. А саме досягнення "внутрішнього спокою", знаходиться далеко за горизонтом наших мрій.
Бо, для того, щоб досягти "внутрішнього спокою", потрібно стати безгрішною людиною. Але без благодаті Божої це виконати неможливо. Благодать же просто так, зазвичай не спроможеться. Але сподобиться той, кого закликав Господь.
Але це не означає, що того, кого Господь закликав, не може досягти "внутрішнього спокою".
Найперше і найважливіше є щире розкаяння в своїх гріхах і покаяння - зміна способу мислення і способу життя. Потрібно молити Бога про те, щоб Він відкрив нам наші гріхи. Інакше в чому нам кається. Бо за завісою гордині гріха не побачити, самі собі ми завжди здаємося чистенькими, біленькими.
Дуже важливо і поєднувати своє життя з молитвою.
Любов до людей теж не порожній дзвін.
Смирення важливо не менше.
Поступово, людина починає відчувати в своїй душі благодать, яку він не проміняє на матеріальні блага.
Батюшка Серафим Саровський є прикладом того, що шляхом численних духовних трудів і подвигів, можна досягти благодаті Божої, досягти внутрішнього спокою, і стати святим.
Потрібно як мінімум усвідомити своє не вічне перебування на цій планеті. Тільки одне це при правильному підході руйнує всю ілюзорність нескінченних спроб досягати чогось. Розслабляє більшу частину звивин і допомагає на все поглянути під іншим кутом.
Ще допомагає прийняття всього, що відбувається навколо. Тобто не спротив реальності. Це те саме і є найголовніший момент в досягненні бажаного спокою. Коли в голові припиняється будь-який опір, то енергія яка витрачалося на його підтримку і викликання тим самим у людини неврастенії, починає досягати "сахасрари" викликаючи непідробний інтерес до життя і до всіх її проявах.
А взагалі звичайно краще було б почитати відповідну літературу. Там як то по об'ємніше всі ці процеси описуються. Та й як це все зробити теж.