Прогулявшись по Конохи - благо, погода була хороша - команда 13 підійшла до будинку.
- Наближається час обіду, - нагадала Сорано, - сьогодні твоя черга готувати, - повернулася вона до Неко.
- Невже ти вчора так перестаралася? - скептично поцікавилася та.
Ледве дівчата переступили поріг, їм назустріч намалювався Анбу.
- Ееее ..., - запнулася відкрила двері Сорано, - м-ми щас все пояснимо !! - вона різко подалася назад, врізавшись в помітно зблідлих подруг. «Блін, невже нас ВЖЕ розкусили?» ....
- Обробка приміщень, - не звертав той увагу на нескладне лепетання Сорано, - команда 13?
- Д-да, - у подруг відлягло від серця. Здається, Наруто і правда заглянув вранці до Хокаге.
- Сьогодні я керую командою фахівців, - пояснив Анбу, - це ти не можеш виносити негативну енергетику? - зауважив він на руках Сорано рукавички. Дівчина кивнула.
- Спробуй тепер.
Сорано, стягнувши рукавички, акуратно доторкнулася до дверей, трохи поводила ....
- Нічого, - видихнула вона.
- Відмінно, тут ми закінчили.
- Ем, вибачте, - зупинила його темноволоса дівчина, - а ви не могли б ... очистити будинок Учихи Саске?
-Навіщо? - не зрозумів той, - він не скаржився ...
- Та справа в тому, - складала находу вона, - що він єдиний наш сусід в окрузі, і можливо мені доведеться іноді до нього заглядати в разі потреби, - уточнила вона, - це просто перестраховка.
Помовчавши, Анбу кивнув:
- Добре, зараз цим і займемося.
- Спасибі, - Сорано закрила за ними двері.
- Чого це ти удумала? - Кицуня стулила руки на шиї подруги.
- Нічого, просто по доброті душевній, - почала метушливо відхрещуватися та.
- Він не оцінить твою щедрість! - похмуро напророкувала рудоволоса дівчина, - так навіщо лізти.
- Да ладно! - розкотила либу Сорано, - теж мені трагедія ....
Вже давно минув обідню годину. Саске неквапливо йшов у напрямку до дому. При одному погляді на Учихи можна було з упевненістю сказати: ось уже другий день поспіль не вдався. При думках про вчорашній дурдомі, які обсіли його півночі, назовні чомусь рвався нервовий сміх.
«Тривале знаходження поруч з командою 13 явно вбиває клітини головного мозку», - він роздратовано трусонув волоссям, піднімаючись по сходах ганку.
Не встиг він відкрити двері, як перед очима замиготіли люди в білих комбінезонах, безперешкодно розсікати по ЙОГО дому.
- Що ... .за чорт!? - Саске, протиснувшись між несподіваними гостями, зауважив головного шиноби, який, стоячи спиною до нього, вивчав книжковий стелаж, - агов, Анбу! Що відбувається?
- О, Учіха Саске, - обернувся той, - не варто хвилюватися. Це просто чистка енергетики приміщення.
- Але ..., - зло зиркнув на всі боки він, - я не замовляв!
- Я знаю, - кивнув Анбу, - справа в тому, що це прохання команди 13. У них є на це ... .мммм, - на секунду замислився він, - особисті причини.
- Що є? - недобре звузив очі залишок клану Учіх, попутно прикидаючи, як далеко знаходиться його катана, - так вони тут без року тиждень! У нас не може бути нічого особистого!
Анбу лише знизав плечима:
- Це не наші проблеми. Ми лише виконуємо свою роботу. А тепер, - він потягнув Саске до виходу, - ми тільки почали обробку, так що погуляйте годинки чотири, - Анбу вивів брюнета, у якого сіпається брова, на поріг, - ми збережемо все в цілості.
З цими словами шиноби зачинив двері перед обличчям застиглого Учихи.
Саске повільно повернув голову, пропалюючи поглядом будинок нежданих сусідів:
- Вам не жити ...., - прошипів він.
- Ох, добре поїли ..., - Сорано розвалилася на дивані, з задоволенням поправивши на голові протектор.
Раптово вхідні двері затряслися від ряду потужних ударів.
- Кого це принесло? - зрушила брови Неко.
- Нуу, судячи по вихідний звуку, у мене є дві версії, - попрямувала Кицуня відкривати, - це або Наруто в гарному настрої, або Саске в поганому.
З другим варіантом вона не помилилася. Перед нею стояв озлоблений Учіха.
- Що ви ...., - почав він, але відразу ж затнувся, оглядаючи дівчину. У цей момент Кицуня трохи злякався: перед очима буквально пронеслося все життя.
- Що ви з собою зробили? - несподівано для самого себе видавив він.
Дівчина полегшено видихнула, згадавши свій нинішній прикид.
- А що, є претензії? - тоном, що не терпить заперечень, поцікавилась вона.
Подолавши черговий смішок, Саске мовчки покрутив пальцем біля скроні:
- Це, я думаю, висловить все мої думки з цього приводу, - пояснив він.
- А даремно, - Кицуня склавши руки перед грудьми, підвела голову, - не бачу нічого дивного.
Тут у вас все так ходять! По крайней мере, - вона делікатно знизила голос, - це симпатичніше ідіотського фіолетового пояса, зав'язаного бантиком, який до слова тебе повнив ....
Учіха заскрипів зубами:
- Можу порадити ідеальні для вас костюми, - процідив він, спершись рукою об одвірок, - гамівні сорочки. Якого біса ви притягли в МІЙ будинок загін фахівців.
- Щоб очистити…. Ауру, - Кицуня намалювала в повітрі подобу кулі, подумки лаючи безтурботне подругу.
- Мені це не треба!
- Так заспокойся, гірше ж не стане, - примиряє промовила дівчина, - принаймні, будеш краще спати ....
Під напором пальців брюнета рипнули дерев'яна балка.
- Ееее ..., - Кицуня трохи зам'ялася, - здається не можна перебувати в будинку, де проводять обробку ..., - вона посторонилася, - хочеш у нас посидь.
- НІ.
- Ну як хочеш, - знизавши плечима, дівчина різко зачинила двері і встала в задуману позу, - таааак ... .Три ... два ... .Один ....
У двері знову наполегливо постукали. Самовдоволено посміхнувшись, Кицуня відкрила:
- Ааааа, передумав?
Саске мовчки пройшов повз дівчини.
- Будемо вважати це вашої компенсацією, - холодно кинув він, кивнувши дівчатам, які сиділи у вітальні, і попутно скептично оглянувши кожну.
- Привееееет, - помахала йому Сорано, - будеш тортик?
Учіха опустився на диван, як звичайно закинувши ноги на столик:
- Я не люблю ... .тортікі, - процідив він.
- Ем ... ясно. А ми пройшли іспит! - Сорано не терпілося перед ким-небудь похвалитися.
- І як же це сталося? - підняв брову Учіха.
- Справа так було ...
Через чверть години.
- Просто дивуюся, - прорік Саске, вислухавши життєрадісну історію темноволосої дівчини, - до якої міри ви наївні ....
- Чого? - підозріло запитала Сорано.
- Невже ви вважаєте, що так легко відбулися? Тим більше, з огляду на, що ваш сенсей - Какаши?
- Про що ти? - напружилася і Неко.
- Ясно як день, це була просто підставі, - поблажливо пояснив Саске, - він підіслав клону, щоб подивитися на ваші техніки з боку.
Наступила пауза була знаком того, що команда 13 перебувала в ауті, причому повному.
- Але ..., - похитала головою Сорано, - ми ж все-таки придбали ранг Геніна ...
- З такими здібностями як у вас і колективною роботою отримати протектори нескладно, - пояснив Учіха, - набагато складніше не облажався потім.
- Що ти маєш на увазі? - Кицуня, прикусивши від розчарування губу, подивилася на брюнета.
- Ваша неуважність зіграла Какаши на руку, - повів плечем Саске, - побачивши ваші техніки в дії він, звичайно, не зможе їх скопіювати, тому що це вроджені здібності, але з легкістю зможе надалі від них ухилитися.
- Так що виходить ..., - Неко перезирнулася з Кицуня, - ми витратили свої єдині спроби ... ..на дзвіночки.
Саске, не втримавшись, пирснув. Неко тут же нагородила брюнета таким убивчим поглядом, якому позаздрив сам Учіха.
- Прокол ..., - засмучено простягнула Сорано.
- Ну а тобі-то що? - не зрозуміла її реакції Кицуня, - але нічого, - поклала вона ногу на ногу, - все одно це далеко не весь наш потенціал. У нас є й інші техніки, просто ми рідко ними користуємося.
- Хм ..., а ти права! - надихнулася Сорано.
- Звичайно, - хмикнув Саске, - в добру путь ....
Роздуми дівчат перервав стук у двері.
- Твоя черга, - кивнула Кицуня Неко. Чорнява дівчина попленталася відкривати.
- Цікаво, що мала на увазі Кицуня ...., - пробурмотіла вона, відчинивши двері, але тут же різко її зачинила, побачивши на порозі Какаши.
- Чёёёёрт, і як я могла забути ...., - немов відро холодної води прийшло свідомість, - Ірука напевно вже приїхав ....
Неко, нервово гризучи нігті, повернулася до вітальні і опустилася на диван.
- Хто це був? - поцікавилася Сорано.
- Емм ...., - зам'ялася Неко, - будинком помилилися ....
Одночасно з її словами в двері знову постукали. Кицуня, кинувши підозрілий погляд на подругу, піднялася з крісла. Незабаром до кімнати зайшов сенсей команди 13.
- Привіт, - оглянув він присутніх. Саске мовчки кивнув.
- Здрасьти, - буркнула Сорано.
- Неко, - звернувся джойнін до дівчини, - напевно, ти мене не визнала.
- Не зовсім…
-Вранці ти, здається, забула мені дещо віддати ..., - продовжив він.
- Н-не зовсім ...
- У чому власне справа? - захотіла розібратися Кицуня.
- Вона повинна була передати мені борг Ірук, - пояснив сенсей, - але я його не отримав ....
Подруги перевели погляд на Неко, яку трохи трусить.
- Тягнути сенсу немає, - Какаши дістав з нагрудної кишені жилета знайомий клаптик паперу, - знайти конверт для мене не склало труднощів .... Тільки ось де вміст.
Кашлянувши, Неко піднялася і, отримавши з кишені бридж пом'яту купюру, сунула її джойніну.
- Ось ...
Єдиний видимий очей Какаши помітно розширився.
- Так ... .а інше?
- Ну ...., - запнулася дівчина, - я ж виявилася посередником між вами .... Мені покладаються відсотки ....
«Нічого кращого вона придумати не могла», - промайнула думка у Саске.
- Що тобі належить ..., - джойнін глибоко зітхнув, - я скажу при особистій зустрічі.
Неко шкірою відчувала, як на неї вимогливо втупилися чотири пари очей.
- Н-нуу ... че ви так дивитеся? - не витримала вона.
- Можу і так, - Какаши підняв протектор, просвердлюючи дівчину Шарінґану і тим самим ввівши ту в нетривалий ступор.
- У мене просто не було вибору, - нарешті зібралася вона з думками, - добиратися до Конохи, ми витратили всі наші гроші! І що, на вашу думку, мені залишалося робити? Якби я так не надійшла, ми б не дожили до першої місії - померли б з голоду!
«Мда, з іншого боку вона має рацію ...» - схилила голову Сорано.
- В такому разі ..., - помовчавши, подав голос Какаши, - тут була сума, що відповідає заробітку за п'ять виконаних місій Геніна, - представив він на широкий суд конверт, - значить, твою зарплату за наступні шість місій ти віддаєш мені.
- Чому за шість. - запитала Неко.
- А це відсотки, - миролюбно пояснив джойнін.
Чорнява дівчина знесилено осів на диван.
- Саске, - Какаши незворушно звернувся до хлопця, - добре, що ти тут. Нам доручили завдання, так що розшукай Наруто.
- А ... як же ми? - не зрозуміла Сорано.
- Почніть тренування без мене, - відгукнувся сенсей, - ми повернемося завтра до вечора. Чекаю вас у головного тракту через дві години, - пояснив він Саске і попрямував до виходу.
- Приходьте через чотири, - прикривши рот долонею, порадила Неко
- За сім місій, - кинув сенсей, не обертаючись. Кицуня здригнулася.
Неголосно грюкнули вхідні двері.
- Мене не вбили .... - Неко блаженно закрила очі, поступово з'їжджаючи вниз, - я в нірвані ....
- Щас я тебе звідти швидко виведу! - кинулася до неї розлютила Кицуня, - ти хоч розумієш, що зараз ми знаходимося саме в тому місці, яким ти думала вчора.
- Так що ви на мене все валіть!? - вирішила образитися Неко.
- Сподіваюся, ви розумієте, що тепер буде, - трохи заспокоївшись, підвела підсумок рудоволоса дівчина.
- Ніяких тортиків? - кисло припустила Сорано.
- І не тільки….
Пару секунд Сорано посиділа мовчки, але в наступну мить уже тягнула руки до Неко:
- Як ти могла так нас підставити.
- А ви хоч знаєте, що про нас думає Какаши? - звернулася до справедливості та, відбиваючись від подруги.
- Тепер нескладно здогадатися!
Знову грюкнули вхідні двері, на цей раз набагато могутніше.
- Привіт! - у вітальні здався задоволений Наруто, - а я зустрів Какаши-сенсея! Саске, у нас місія! До речі ..., - оглянув він б'ються, - а ... че трапилося?
- Блін, врятуйте! - заволала Неко і, пронісся повз Саске, який вже хотів попрямувати до виходу, знайшла укриття за диваном.
- Ееем ..., - Наруто швидко відтягнув розбушувалася Сорано на безпечну відстань, однак та не здавалася, намагаючись штовхнути подругу ногами, але в підсумку зашипів блондин, якому дівчина заїхала по щиколотці.
- І-т-т-тее- ... .Та вистачить вам вже! - він, обхопивши Сорано ззаду за талію, міцно притиснув до себе.
- Ти що робиш, збоченець!? - переключилася увагу дівчини на нього.
- Яяяя. - округлив очі Наруто, - так ти не знаєш справжніх збоченців! Ось приїде Еро-Саннін ... хочеш, я вас познайомлю.
- Я хочу, щоб мене відпустили! - видала захекана Сорано.
- Жіночі розборки - видовище не для людей зі слабкими нервами, - Саске пройшов повз Наруто і, схопивши того за комір, захопив за собою:
- У нас місія ....
- Ага, ееем. - озирнувся Наруто, - а все-таки, че сталося ....
Незабаром його приглушений голос почувся із вулиці.
На хвилину вітальня занурилася в тишу.
- Ну що ж ...., - Кицуня перезирнулася з Сорано. Схоже, дівчата зрозуміли, що думають про одне й те ж, - сечі її. - не змовляючись, кинулись вони до прібалдевшей Неко, яка порахувала, що її муки вже позаду.
Через півгодини.
- Нууу ... ну що ж ви, дівчатка? - промямлила Неко, почухавши свої розпатлані хвостики, - посміхайтеся - завтра буде гірше!
- А що може бути завтра!? - запитала Сорано, - нас навіть сенсей кинув!
- Можливо, це й на краще, - знизала плечима рудоволоса дівчина.
- Ти маєш на увазі наші техніки? - здогадалася Неко.
- Вірно. У наших здібностей адже є другі ступені? У мене це астральна проекція.
- Ага ..., - зрозуміла Сорано, - а у мене левітація.
- У мене здається протилежне заморожуванні, - пригадала Неко, - тобто вибух.
- Так ось, - продовжила Кицуня, - нам буде незайвим потренуватися без сенсея і хлопців, щоб потім не вдарити в бруд обличчям. Адже ми тут на особливому рахунку, проколи нам будуть багато чого коштувати .... ТАК ?? - зиркнула вона на Неко.
- Хм ... але як ти собі це уявляєш? - закотила очі та, - якщо у нас не вийде відразу контролювати їх? Ми ж тут все можемо рознести!
Дівчата задумалися.
- Тоді потрібно знайти кого-небудь, хто зможе допомогти в тренуванні і проконтролювати кожну, - вирішила Кицуня, - і ще, що не менш важливе, хто не буде без потреби чесати язиком.
- Значить так! - зітхнула Сорано, - завтра кожна шукає собі партнера.