Микола, 23 роки - саме початок життя, у вас ще є час перевиховати себе, щоб стати чудовим батьком, про який ви мріяли в дитинстві, і зуміти дати грамотне виховання своєї дитини.
Класно, мене майже так само виховували. У моїх батьків не було поняття "5" або "4" в щоденнику, було тільки "2" і "3", і перевірка щоденника була кожен день, батько сидів дивився його, гортав сторінки по 5-6 і без різниці, що вчора він їх дивився, він все рівно скаже ДваА і пальцем ткне, і не важливо що в цей день було 3 п'ятірки, адже для нього їх немає))) А мати завжди мене порівнювала, наприклад. Ось Діма молодець сміття без розмов виносить, а ти в кого такий удався або Андрій такий розумний, мама його не натішиться, а ти як дурень себе завжди ведеш. Якщо мені батько сказав на святі (збиралося багато родичів і друзів) слова не дікашарь (це може означати що завгодно, я голосно говорив, я тихо говорив, я неакуратно їв, я щось упустив, це взагалі не важливо) важливо те, що після того як всі підуть я отримаю з початок по голові, а потім ременем, і на по следок по стою в кутку перед сном))) а мати любить, обговорювати мене на тих же самих святах, при мені. Завжди говорить тільки погане, і висміює мене. Мене ображали батьки, найбільше любила це робити мати, а батько бити, але якщо удари батька наносили мені фізичного болю до якої я звик уже до третього класу і не пускав сліз (за сльози, якщо пущу, теж били), то мати била прямо в серці, було дуже прикро, я ховався в шафі що б мене не бачили, і плакав.
Мені 23 роки, і в мене є дівчина, я хочу дитину, але ловлю себе на думці, а що буде якщо я буду таким же батьком, і буду робити це все підсвідомо, і через 23 роки він так само напише послання іншим батькам, як його принижував і бив батько. Замкнута петля.