Хабар подяку куш могорич винагорода нічого не візьмеш підкупу підкуп бакшиш підмазка халтура баранчик в папірці хабарництво хильнути брати хабарі хабарник лихвар хабар подяку куш могорич винагорода хабара підкуп підмазка халтура баранчик в папірці хабарництво хильнути брати хабарі хабарник нічого не візьмеш лихвар хабар подяку куш могорич винагорода підкуп бакшиш підмазка халтура хабара баранчик в папірці хабарництво хильнути брати хабарі хабарник бакшиш лихвар хабар подяку нічого не візьмеш куш бакшиш могорич винагорода підкуп підмазка Алтура хабара баранчик в папірці хабарництво хильнути брати хабарі хабарник лихвар хабар подяку куш могорич винагорода підкуп підмазка халтура баранчик в папірці хабарництво хильнути брати хабарі хабарник лихвар хабар подяку бакшиш могорич винагорода підкуп підмазка халтура куш
Досліджуючи вживання синонимичного ряду слова хабар в історичному аспекті, ми звернулися до різних матеріалів: інформації з словників, мовним матеріалами Національного корпусу російської мови, лінгвістичної літературі.
У XV - XVII століттях у слова хабар існував морфологічний варіант - хабарів. Те, що хабарів і хабар були варіантами одного слова, підтверджують деякі приклади з пам'яток писемності XVI - XVII століть: «... і в тому від нього якого не було заборони для своїх взятков, прошает з нього великих хабарів».
У цій же статті дано тлумачення слова обіцянка в XIV - XV століттях як плати судді від зацікавлених осіб, простіше кажучи - хабар. Обіцянка був заборонений в Судебниках 1497 і 1550 років. У значенні «хабар» обіцянка вживався як юридичний термін і в XVII столітті. Але на відміну від хабара, яка вимагався, обіцянкою все-таки називали «добровільний принесення в почесть».
На думку Н. М. Шанського, похідне від мьсть - общеславянский дієслово мьстіті позначає не тільки «мститися, карати», а й «захищати» і навіть «нагороджувати, жалувати». Останнє значення цього дієслова дозволяє відновити колишнє колись у слова помста значення «плата, нагорода». Тобто в дуже давні часи слова винагорода і помста були синонімами і обидва мали значення «плата, нагорода». Тільки потім слово помста, як і значно пізніше відплата і розплата набуло нового, сучасне значення «кара». Подібний розвиток семантики спостерігається і у слова мена - «обмін, зміна» (міняти - «віддавати і брати одне за інше», раніше також і «купувати» і, отже, «платити»).
Слово винагорода в російській мові споконвічне, дісталося йому у спадок ще в дописьменную епоху з праслов'янської мови. Утворено в індоєвропейський період суффіксальним способом і з кореня кровною спорідненістю пов'язано зі словами помста і міна.