Як же мене часом "накриває" від нестачі тепла і уваги. як то ось не хочеться розмінюватися на дрібниці, а
гідного нікого не встречается.То я стала така виборча і вимоглива, то чи хлопці і справді "обміліли"
Ось прям не перестаю дивуватися як багато стало хлопців яким простіше відмовитися від дівчини, ніж намагатися досягти её.Все стали черствими і байдужими. і я стаю такою же.І бачачи щасливу пару, я щиро радію за них і бажаю їм багато щасливих років життя і міцного кохання.
Сама ж бережу себе від усіляких потрясінь, адже в мені залишилося так мало вери..в дружбу, в любовь.Даже не уявляю що одного разу моє серце почне битися сильніше при вигляді кого-то
Що завмираючи буду дивитися в чиїсь очі і розчинятися в чувствах.Какое то стан- "сплячий режим"
І лише зрідка, коли ніхто не бачить, я дозволяю собі зняти маску благополуччя і стати дівчинкою яку недолюбили, яка відчайдушно потребує ласки і турботи, в якій є багато не розтраченої ніжності, любові і тепла.Но як же страшно від думки що хтось то може цим просто скористатися, адже так вже бувало
Тому прокинувшись вранці я одягаю свою улюблену маску і йду на работу.Гордая, красива. збираю погляди і компліменти щоб потім наодинці з собою викреслити ще один день в якому не було тебе.
Я ж навіть не знаю хто ти..і чи ти взагалі в цьому світі? Адже крім тебе ніхто не зможе мене зрозуміти і прийняти такий як есть.Боюсь лише що очікування затягнеться і зустрівши тебе одного разу я навіть не зрозумію що це ти, втративши вже будь-яку надію.
Так не хочеться з тобою розминутися. і так важко чекати.
Але не хочу ніяких "проходять", мені потрібен той, для кого я буду кінцевою станцією і якщо вже ми вирішимо продовжити шлях, то тільки разом і зовсім в іншому напрямку. в напрямку ЩАСТЯ
як ніби про мене (
кожна, напевно, мріє про той самий, а не просто проходить.
дуже зворушило. насправді, стає страшно від того, що замислюєшся, зустрінеш ти коли-небудь "свого" чоловічка.
а й справді, стільки людей в світі є, які так і не зустріли.
боже. перший абзац прямо слово в слово про мене