КАЗКА ПРО змію.
Одного разу родина немолодих раків запросила до себе в гості стару змію.
Сама змія не жалувала гостей, але доповзти до кого-то самій не відмовлялася.
Всякий раз, відвідавши чергових гостинних господарів, вдосталь наївшись і напившись, вона повзла в свою нору.
Але на прощання, або коли застілля наближалося до кінця, змія примудрялася завжди вжалити, які запросили її звірів. Нібито, "щось" було зроблено ними не так.
І незабаром всі звірі були "винні" перед нею, і нею ж боляче укушені.
Незважаючи на всі попередження і поради не кликати змію на частування, раки відчували себе ніяково, що одні, до цієї пори, не запрошували стару змію.
"Ось і добре! І не треба! Радійте, що вона хоч Вас не покусала!" - умовляли їх скривджені звірі.
Але раки, як це часто буває, сподівалися на свої панцири і. делікатність.
- Нехай прийде, а вже ми постараємося їй догодити. Може тоді, вона стане добрішим до всіх звірів? І перестане нарешті кусатися!
Раки довго готувалися.
Виклали на стіл всі свої запаси, дізналися і приготували улюблені зміїні делікатеси. На десерт спекли улюблений зміїний торт.
Так довго змія не сиділа в гостях ні у кого!
Весь день, і вечір вона їла і пила, пила і їла, але все ж. не захотіла уползать, що не вжалила, і цих таких "неприємних послужливих раків".
А делікатні раки виконували будь-який каприз старої беззубою змії. Як не старалася вона - ніяк не могла знайти привід, до чого б їй причепитися.
Настрій у неї все псувалося і псувалося!
Сліпі очі дивилися все зліше і зліше. Як раптом, відсунувши від себе обидві цукорниці, (з цукровим піском і рафінадом), вона вигукнула:
- А чи є у вас кусковий цукор, той самий, який потрібно колоти щипцями.
- Ні, - позадкували раки.
- Такого у нас. зроду не бувало.
- Та й Ви ж. говорять уже. і без зубів?
- А я! Їм тільки такий!
Крикнула змія, і тут же вкусила збентежений раку за його панцир.
У свою нору вона повзла абсолютно щасливою, втративши у раків, свій останній гнилої зуб.
____________________
БАСНЯ - "КАЗКА ПРО змію і ЇЖАКІВ".
У старих змій - зубів не так вже й багато
А ось бажання кусатися - "скільки хош"!
"- Бувало в гості пріползёшь,
Живіт на рік вперед набьyoшь,
Господаря вжалила.
І не чекаєш,
Що хтось напросився на вечерю! "
Коли змія сита - їй, навряд чи, хтось потрібен.
Вчора, - одружився знову Їжак!
І ось тепер, "довелося" змії
Повзти до невестиной сім'ї.
Поправивши свій останній зуб,
Змія вповзла під старий дуб.
Єжи, - давай її годувати!
І молоком парним поїти!
Забувши, що жалити приползла,
Змія під стіл майже сповзла.
Але згадала предмет витівок.
Тепер подати велить. каменів!
- Каменів хочу.
- У нас. -. філе. "Йййййй." -
Верещала - вся сім'я. їжаків.
Відтоді. їжаки, - не люблять змій.