Тобі, сильно втомленому від сімейних сварок.
Що б ти не думав: думки, які зараз з'являються в твоїй голові, не сидітимуть там століттями.
Питання не в тому, хто з вас прав. Ви просто дивіться на речі з різних сторін.
«Ніхто не відповідає за твій стрес. Ти сам створюєш собі вогонь під дупою! ». Чому ніхто просто не подивиться за край свого маленького, обмеженого розуму?
Це все починається з того, що ми говоримо «я». Все, що йде після цього - ілюзія.
Всі уявляють собі, що їх «Я» незмінно: нерухомий центр, навколо якого все рухається. Був якось чоловік, який сказав: «Дивіться, всі вмирають, але тільки не я!». Тим часом він сам вже давно мертвий.
Життя суцільне протиріччя: «Ти бачив, що він накоїв?» При цьому ти так хотів би зробити це сам!
Подивися на морду дворняжки після того, як вона спарилася. З дивно порожніми очима вона розгублено дивиться на всі боки. Також і у людини: спочатку він повністю втрачає голову, а в підсумку визнає, що в цьому не було нічого особливого.
Чоловік, який нічого не розуміє, одружується на жінці, яка нічого не розуміє, і всі кажуть: «Вітаємо!». Цього вже не розумію я.
Сім'я - це місце, де діти і батьки, чоловік і дружина, одночасно нервують один одного.
Корова горда своїм кільцем в носі. Простягнув сідло похоті, вона, мукаючи, дає поводитися за ніс. Дивно тільки, що люди із задоволенням терплять те ж саме.
Люди, рот яких не зупиняється від радості і горя, злості і щастя, схожі на дворняжок, які не можуть припинити гавкати.
Куди б ти не подивився: все живе торгується за ті ж товари.
Це ще смішніше, ніж спостерігати за мавпами в зоопарку, спостерігати вільно бігають людей.
Тобі, хто раптом починає роздумувати про своє життя.
Який сором, народитися людиною і цілий день тільки те й робити, що хвилюватися. Ти повинен прийти до точки, на якій ти просто радий, що народився людиною.
Реальність! Саме розібратися з нею повинно бути нашою метою. Ми не повинні зупинятися на порожніх поняттях.
Ніхто не дивиться за свій горизонт. Всі вірять, що життя має якийсь сенс, при цьому це просто як у ластівок: чоловічі особини збирають їжу, жіночі висиджують яйця.
Більшість людей не дотримуються точному підходу до життя. Вони тільки допомагають собі тимчасовим світоглядом, також як втирають мазь в напружені плечі.
Курчата знайшли дощового черв'яка: тепер вони б'ються за нього. Це саме та картина, яку представляє собою людське суспільство.
Всі речі для чогось гарні: це робить їх ілюзорною піною. Навіть те, що здається нам дуже важливим, тільки міраж. Тільки щось не галюцинація, що ні на чого не придатне, то, в чому нічого не можна виграти.
Всі речі відносні. Навіть найважливіша річ відносна. Те, що виходить за межі всього цього - абсолютно.
Народитися людьми в цьому світі не дрібниця. Було б дуже шкода, якби ти отримав якусь нервову хворобу і влучив у психушку. Або скаржився, що у тебе немає грошей. Або ж втратив голову через свіжої закоханості, а потім знову ходив убитий, тому що вона кинула тебе. І так далі ... Так як ти народився людиною, ти повинен як людина вести дійсно варту того життя.
Всі думають, що задоволення означає не більше, ніж лежати на дивані або спати у ванній. Ні, задоволення означає бути просоченою радістю, спокоєм і щастям. Тільки коли ти повністю прийдеш в даний мить, ти відчуєш справжнє спокій, радість і щастя.
Все своє життя людина проводить, захекавшись від бігу, але навіть не знає для чого: йому тільки здається, що у нього є мета. Але насправді там нічого немає: тільки могила чекає нас!
Ми можемо бути спокійними тільки тоді, коли розуміємо речі. Коли ми розуміємо речі, ми оглядає всю всесвіт одним поглядом і шов між нами і всесвіту зникає.
Ми народилися, чи не думая.Ми просто народилися і ми просто помремо, але ти питаєш про сенс життя, ти питаєш, що тобі дасть дзадзен? При цьому ти не мав би права скаржитися, якщо б помер в минулому році. Хіба не ясно з самого початок, що життя нічого не дає? Це просто прихід і відхід - і це все. Твоя проблема в тому, що ти носиш в голові щось, що не хоче це визнавати.
Як комахи, за якими в скляному ящику спостерігають вчені; як вони їдять їжу або один одного, як вони спаровуються або стрекочуть, також і на нас, що б ми не робили, дивиться реальність і посміхається.