Кохана Миколи Караченцова народила мертву дитину і загинула через гострої алкогольної інтоксикації.
Після шкільного випускного. Світла з однокашніцей Надею Сицкий. Семикласниця (1956 г.) (в колі)
- Савелова дуже любила наш майстер Віра Костянтинівна Львова, - згадує однокурсник Світлани Ерванд Арзуманян. - Дивне чарівність, яке ми бачили на кіноекрані, дивним чином поєднувалося з її нестерпним характером. У цій дівчинці оселилася безглузда примхлива душа. Її побоювалися навіть найкрутіші хлопці, хоча кирпатий носик, гордовитий погляд, виточена фігурка моментально притягували чоловічу увагу. Нестриманість Світлани часто перетворювалася в відверте хамство. Подруг у неї було мало. Залишалися тільки ті, хто вмів їй підкорятися. Свій «зоряний статус» (у неї однієї на курсі вже була головна роль у кіно) Савелова несла до самого випускного. Мені здається, така поведінка можна віднести до комплексу її маленького росту.
Після закінчення училища Світлану запросили в Вахтанговський театр. Але незабаром вона вирішила піти звідти до знаменитого Анатолію Ефроса в Театр імені Ленінського комсомолу.
- У цьому була фатальна помилка, - зітхає Ерванд Ашотовіч. - Цікавих ролей їй не давали. Всі вони діставалися музи Ефроса - актрисі Ользі Яковлевої.
Втім, зміна художнього керівника і поява в трупі Марка Захарова лише на час виправили ситуацію. Хоча Марк Анатолійович покладав великі надії на зірку фільму «Сім старих та одна дівчина».
З Валентин Смирнитський в комедії «Сім старих та одна дівчина»
дзвінкі ляпаси
- Ми, діти війни, росли на вулиці, - поділилася вона. - Каталися по черзі на одному велосипеді, грали в лапту і в козаків-розбійників. Разом зі Світланою перші п'ять років я вчилася в 4-й жіночій школі, потім нас перевели в 5-ю. Атестати зрілості отримали в 1959 році. Світлана відразу пішла працювати в аптеку расфасовщицей ліків. Коли ж вона вивчилася на артистку, зустрічі стали рідкісними.
КАРАЧЕНЦОВ і Савелово в дебютному для нього виставі в «Ленкомі» «Кінець Хитрова ринку»
Варганова прекрасно пам'ятає, як півстоліття тому - в 1966 році - гуляла в Севастополі на весіллі подруги з Байсак.
- Світлана завжди була розбірливою в мужиків, - вважає співрозмовниця. - А тут така цікава людина зустрівся, з чудовою сім'ї. Його батько був капітаном другого рангу, мама - домогосподарка. Весілля влаштували шикарну: столи ломилися від страв, чорної і червоної ікри. Все світилися від щастя. А через рік Савелова приголомшила нас звісткою про розлучення. Гена в ній душі не чув, в усьому намагався догодити. Але, за її словами, цим і не подобався.
Варганова називає Світлану зухвалої. І ось чому:
- З незнайомими людьми, особливо з юнаками, вона не церемонилась. А все через крайню нав'язливості з їх боку. З Савеловой неможливо було спокійно пройти по місту. Її великі груди вивалювалися з ліфчика, як зараз у Ані Семенович. І хлопчаки весь час норовили їх помацати, а у відповідь отримували дзвінкі ляпаси.
Сім'я, в якій виросла Савелова, була дуже прихованої. Гостей, крім нас - шкільних подруг, не приймали. Говорили, що батько Світлани загинув на війні. А мама, Раїса Іванівна, працювала у військовому госпіталі фельдшером. Але в доньці творчу жилку розвивала: організувала балетну студію в 5-й школі. Світла там танцювала в цій пачці, легко сідала на шпагат.
На Новий рік Савелове завжди ставили розкішну ялинку до стелі, гілки якої гнулися під вагою іграшок і солодощів. Це дуже дивувало, адже сім'я розміщувалася в одній кімнаті двокімнатної комуналки. У них навіть комода і шифоньєра не було, речі зберігали в мішках під ліжками.
Старша сестра Світлани Людмила навчалася в нашій школі на клас старше, потім стала медсестрою. Був ще й молодший братик, Сережа.
Знімок зроблений відразу після весілля Савелово і Байсак. Поруч з ними (праворуч) найближча подруга Світлани - Анастасія Варганова (Севастополь, 1966 г.)
Мама - розлучниця
Прах кінозірки ...
- Але якщо вже їй хто сподобався, віддавала себе без залишку, - додає подруга. - Так, вона могла нагрубити, навіть матом обкласти. Але людиною була дуже вірним. Читала десь, ніби у Леськи були бурхливі романи з Збруєвим і Караченцовим. Що стосується Олександра - чистої води брехня. Вони, звичайно, спілкувалися, але тільки по-дружньому, як колеги по театру. А ось з Миколою любов вийшла сильна. Коля молодший її. Прийшов в «Ленком», коли Савелова вже була зіркою і міцно допомагала йому на перших порах. Пам'ятаю, як в гримерці Караченцов задушевно співав нам романси своїм чарівним голосом. Чи не розлучалися вони цілодобово ... Знаю, що розрив відносин Коли з Свєтку зготувала його мама. Вона працювала балетмейстером, вважала себе аристократкою. Все про всіх знала. І довго не могла терпіти поруч із сином нікого, крім себе. А тут з'являється якась плюгавка, та ще з характером.
У навколишніх було таке враження, що Савелова і Караченцов народилися і виросли разом, настільки гармонійно виглядали поруч. Але ось розлучилися ...
Потім Світлана, як запевняє Кравцова, зустріла розведеного ракетника:
- Дуже гарний, імпозантний чоловік, зі східною зовнішністю. Савелова продала свою квартиру на вулиці Чехова і переїхала до нього в «двушку» в районі Останкіно. Жили вони вроздрай - страшно лаялися, потім бурхливо мирилися, і так по кілька разів на день. Одного разу приїхала до них і не знала, як себе вести: посиділи за столом, поговорили, потім вони так сильно побилися, хоч міліцію викликай. Незважаючи на постійні конфлікти, ця людина дуже любив Світлану. Дивився на неї як на божество. Випивали, вони, звичайно. Але тоді ж все пили. І тут сталося те, що, мабуть, остаточно її підкосило. У сорок років Свєтка вирішила завести від цього мужика дитини. Але народила мертвого хлопчика. Звичайно, їй про це раніше треба було думати. А то все зйомки да театр. Ось своє життя і розтринькала.
... Упокоївся в колумбарії Ніколо-Архангельського кладовища в Москві