Почну так, як завжди починаються такі розповіді:
Видався відмінний сонячний день, і понеслась ...
Дві нивки, одна підготовлена на великих колесах і з лебідкою, і моя, яка від стоку відрізнялася тільки наявністю шноркеля, і двох туманок на даху, висунулися на марш.
Пригоди почалися з того що проїхавши кілометрів 50, під'їжджаючи до м Гарячий Ключ підготовлена нива ловить в колесо гвоздик, і як на зло, не надається хайджежка ... підсумок, купа мук з підйомом ниви восьмерочний домкратом, заміна колеса на лису запаску і т.д .
Поїхали далі, в гарячому заїхали в шарашмонтаж, зробили коліщатко, поїхали далі.
Далі мав бути 110 кілометровий перегін по трасі до селища з красивою назвою Відродження.
Перегін був без пригод і пригод, діставшись до п. Відродження ми мали знайти заповітний з'їзд з траси в гори, щоб піднятися по ньому до руїн фортеці "Грозові Ворота".
Все таки знайшовши заповітну стежку ми стали підніматися по ній в гори. На половині шляху ми натрапили на квадроціклісти на ім'я Олександр, який нам в підсумку розповів і показав всі місцеві визначні пам'ятки.
Розпрощавшись з Олександром рушили далі, до самих "Грозовим Воріт". Краса, скажу вам друзі, незвичайна. Не знав, що у нас в краї є такі пейзажі.
Подивившись красиві пейзажики були поставлені наступні цілі:
- Подивитися на "кульки" системи ПРО
- Відвідати оглядовий на вершині г. Тхабо
- спуститися в "Новосад" і там ночувати
Ще на виїзді з "грозових воріт" на підготовлена ланок стала все гірше "тягнути" в гірку. не доїхавши до "кульок" з кілометр вона глухне і відмовляється заводитися. Чистимо карб (думали що причина в ньому), не допомагає. З'ясовуємо, що в усьому винна померла котушка запалювання. Повертаємося на одній ниві назад до грозових, там у місцевих жителів абсолютно безоплатно, знаходимо котушку, толі з УАЗа, толі з шішаріка, за що їм велике спасибі! У підсумку друга нива завелася! але всі ці маніпуляції зайняли надто багато часу, і ночувати було вирішено на першій-ліпшій підходящої галявині.
Наступний ранок видався не таким вдалим, туман закривав всю красу.
Піднявшись на вершину г. Тхабо ми очікували побачити прекрасну панораму, але туман трохи зіпсував наші плани. Видимість була приблизно метрів 30-50.
Далі мав бути досить цікавий спуск до притулку "Монастирі".
Після першого крутого спуску ми зрозуміли, що "точка неповернення" тільки що була пройдена, бо піднятися назад на моїй стокової ниві було просто неможливо фізично.
Далі було багато цікавих місць, де доводилося буквально дертися на машині по камінню, промоінам і колії.
Перед самими монастирями я по дурості потрапив правим боком у велику калюжу з рідиною, машина зависла в "класичної діагоналке", звідти витягли за допомогою лебідки, з другої машини.
Монастирі - це виявилося досить велике місце з декількома будиночками, ставком і городами. Тут же стояло купа УАЗів, і інших бойових машин.
Тільки виїхавши з монастирів, попереду йде підготовлена нива примудрилася засісти на колії, і мало не перекинулася, благо все обійшлося.
Спуск з монастирів був не менш цікавим, і частково пролягав в каньйоні річки, в якому на нашому шляху неодноразово зустрічалися невеликі пороги, а один раз навіть невеликий водоспад, вистій метра в 1.5, з якого нам треба було спуститися.
Проїхавши ще трохи, підготовлена нива вирішила, 4 пружин для неї занадто багато, і вирішила від однієї позбутися. Знову муки з підйомом ниви восьмерочний домкратом ... пружина встановлена назад.
Через деякий час нас наздогнали УАЗи яких ми бачили на відродження, ми прилаштувалися їм в хвіст. Раптом колона встала. Виявилося, що попереду досить крутий підйом з колією. Я піднімався останнім. Вирішив не розмінюватися на дрібниці, газ в підлогу і пішов ... На загальний подив моя ланок дуже бадьоро злетіла на цей под'емчік врозріз колії, і звалилася в неї тільки в самому кінці. 10 хвилин роботи лопатою (в результаті там вона і залишилася) і машина знову в дорозі.
Уази пішли вперед, ми знову залишилися двома машинами.
Ще кілька кілометрів спуску були без пригод, і тут за черговим поворотом, здалася вона, довгоочікувана р. Папай. Це означало, що до Новосадовий залишалося зовсім небагато.
Переїхавши через річку, маршрут пролягав вздовж річки. В одному з, як мені здалося, непрохідних місць я знайшов "об'їзд". Перша ланок проскочила це місце, але я цього вже не бачив ... задоволений тим, що я найрозумніший, знайшов легкий шлях, розвернувся, і вирішив поїхати через об'їзд. Проїхавши приблизно півдорозі наглухо засів на мостах, в як мені здавалося абсолютно нешкідливе місці. Приїхала друга нива і висмикнула мене звідти.
Далі, після вислуханих "настійних рекомендацій" про те, що надалі не варто так робити, висунулися далі.
І ось вона, "джиперский мекка", як назвав її один мій знайомий. Табличка з написом "Новосадовий". Фото на пам'ять, І далі в гості до Діми Данилевичу. У нього - дегустація його фірмових напоїв, типу "кави", "вермут", "абсент", "клібнічка" і т.д. (Все досить міцні)
напрбовавшісь вдосталь, і прикупивши прозапас, ми висунулися до місця ночівлі. Їм була досить велика галявина в несколькоіх сот метрах від Новосада.
Наступного ранку було ясним. Планували виїхати на світанку ... виїхали майже в обід) Подальший шлях стояв знову по уздовж річки, з масою бродів. Дорога була без особливих проблем. Описувати особливо нічого. крім едінсвенний цікавого випадку. На одній з галявин ми побачили пару машин, УАЗ PATRIOT і ... увагу ... ВАЗ 2109! Як туди залізла дев'ятка для мене на той момент було загадкою. Як я дізнався пізніше це була повнопривідна дев'ятка на нівовського ходу. А як з'ясувалося ще пізніше, вона була ЗАВОДСЬКА! ВАЗ 210934
Наступним пунктом призначення був - п. Пшада.
Доїхали без особливих проблем і пригод.
Пшада ... траса ... зворотний шлях додому ...
В районі с. Молдовановка я пішов вперед, а друга машина зупинилася в найближчій кав'ярні перекусити.
На зворотному шляху з підготовленою Нивки знову почалися проблеми.
Як з'ясувалося потім, у нього почав клинить підшипник на лівій стороні заднього моста. проблема була усунена в найближчому сто.
Через кілька десятків кілометрів, вже на під'їзді до м Краснодару у неї знову заклинив підшипник, тільки вже спереду, на ступиці. проблема була усунена по приїзду додому.
Ось така була чудова поездочка.
Хай вибачать мене люди читають цей звіт за мій стиль, бо це перший подібний пост.
PS - трохи фоток, пізніше додам ще.
Водоспад, з якого довелося з'їжджати. Наживо виглядало набагато срашно ...