світовий порядок
Змішання рас неминуче. Масова метисация почалася в епоху Великих географічних відкриттів, і на сьогоднішній день на планеті практично не залишилося місць, де б корінне населення не змішувалося з недавніми переселенцями (в першу чергу європейцями). Але з кожним століттям, з кожним десятиліттям процеси метисации прискорюються. Які генетичні та культурні наслідки нас очікують?
Щодня в світі народжуються десятки тисяч метисів - дітей від змішаних союзів, батьки яких є представниками різних рас і контрастних генотипів. Антропологи стверджують, що принаймні п'ята частина населення земної кулі - метиси.
Як відомо, вчені виділяють всього три основні раси: європеоїдна, монголоїдна, негроїдної, часто в окрему расу виділяють також американських індіанців і аборигенів Австралії. Але кожна велика раса ділиться на кілька малих, відмінності між якими значні: уявіть собі, наприклад, норвежця і індуса - обидва відносяться до европеоидам, але до різних малим рас. А при метисации виходить і зовсім незліченна безліч варіантів. Так, наприклад, вже в наші дні на Гавайських островах формується нова раса в результаті метисації європеоїдів, монголоїдів і полінезійців.
Через посиленого економічного зростання та суспільного розвитку чисельність будь-якої етнічної групи швидко зростає, і вона вбирає в свій склад (асимілює) сусідів. Відразу ж виникають підозри, що саме це зараз відбувається у відносинах Росії з Китаєм. Однак вчені не поспішають погоджуватися: російським з китайцями змішуватися поки не було ні часу, ні місця. Часу - тому що ареали російських і китайців впритул стикнулися лише п'ять-шість поколінь назад. А місця - тому що щільність і російського населення, і китайського уздовж Амура дуже низька в порівнянні з щільністю в європейській частині Росії або Центральному / Південному Китаї.
А ось малі народи, скажімо алтайці, кети, евенки, нанайці, з кожним поколінням все більше розчиняються в російській населенні - можливо, нинішнє покоління останнім або передостаннє для багатьох з цих популяцій. Але з іншого боку, у багатьох народів (включаючи і російських) залишається з боку погано помітний, але принципово важливий для збереження генофонду шар сільського корінного населення далеко від великих міст і залізниць. І цей-то тонкий шар, над яким перекочується амальгама мігрантів, як раз і збереже генетичну різноманітність людства ще на багато поколінь і століття.
Міграція і метисация можуть швидко, протягом декількох поколінь, зруйнувати генетичні відмінності, але не менш важливі відмінності культурного плану. В історії нерідко були випадки зникнення народу в результаті його метисации з іншим народом. У таких випадках загибель одного народу приводила до виникнення іншого. Історики стверджують, що падіння Римської імперії передувало переселення варварів на римські території і в деякій мірі - метисация корінного населення з приїжджими варварами (готами, галлами, сирійцями), через що корінне населення залишилося в меншості, споконвічні римські традиції деформувалися, деякі з них і зовсім зникли.
Різниця - в хромосомах
У Росії пліч-о-пліч існують майже дві сотні різних народів, і звичайно ж вони змішуються між собою. Так, народи Кавказу довгий час живуть з одній державі з росіянами (хоча народи взаємодіяли і до об'єднання), тому потік генів тече в обидва боки. Втім, для більшості російських і кавказьких популяцій цей потік більше нагадує струмочок, оскільки для російських найбільше важить обмін генами з українцями, татарами, литовцями, мордва і т. Д. А для народів Кавказу - в першу чергу один з одним. Але є винятки. Одне з них - нещодавно вивчені генетиками терські козаки, що живуть на Кавказі, - субетнічна група російського народу, понад чверть генофонду якої представлено кавказькими генетичними варіантами.
Керівник групи геномної географії Інституту загальної генетики ім. Н. І. Вавилова РАН Олег Балановський розповів, що відмінності між російськими та кавказцями ховаються в хромосомах: у російських, як і інших європейців, часто зустрічаються гаплогрупи (генетичні варіанти) Y-хромосоми R1 і I, а у народів Кавказу цих варіантів майже немає , там переважають гаплогрупи J і G. Виникає питання: наскільки це суттєво? Вчені вважають, що те, яку різницю вважати «істотною», залежить тільки від масштабу порівняння. Якщо розглядати весь геном, то відмінності людини від шимпанзе становлять менше 1 відсотка, але якщо вибрати тільки самі мінливі гени, то можна знайти достовірні відмінності між будь-якими генофонду. У масштабі мінливості всього людства російські і ханти дуже схожі, але в географічному масштабі «від Двіни до Обі» вони перебували б на різних полюсах. А оскільки окремо взятий «російська людина» (або англієць, або китаєць) непередбачуваний, він може бути генетично схожий на кого завгодно через індивідуальних відмінностей, тому у всіх дослідженнях порівнюються не окремі люди, а популяції - групи людей, які історично стійкі і мають стабільним, передбачуваним генофондом.
Зовнішній вигляд східних слов'ян, на думку антропологів (В. С. Бузина і ін.), Увібрав в себе дві різні системи ознак (на мові вчених - два морфологічних комплексу). Виступаючий ніс, великі розміри лицевого і мозкового відділів черепа і ряд інших ознак були характерні для літо-литовського населення - латгалов, аукшайтов і ятвягів, а згодом так виглядали полоцкие кривичі і древляни. Уплощенность особи, не дуже виступаючий ніс були притаманні фіно-угорським етносам середньовічної Східної Європи - літописним мери, Муромі, Мещері, чуді, весі. У процесі асиміляції ці риси передавалися новгородським слов'янам, в'ятичів і кривичам. Зовнішні ознаки другого типу стають все більш вираженими у напрямку на схід.
негативний досвід
Вже давно люди помітили закономірність, що красиві і талановиті діти від шлюбів змішаних національностей народжуються частіше. На жаль, і «краса», і «талант» - поняття, недоступні науковому вивченню, принаймні для генетики й антропології. Однак серед метисів були Пушкін, Тургенєв і Дюма, а дослідження англійських психологів Університету Кардіффа підтвердило, що діти від змішаних шлюбів сприймаються як більш привабливі.
Існує, правда, і така точка зору, що змішання генетичних програм при змішуванні народів може призводити до збоїв. Кожен з контрастних расових типів адаптований до своїх екологічних умов. Наприклад, у спортсменів з Африки м'язи на 16% більше насичені кровоносними судинами, ніж у бігунів з Європи. При метисации можуть зруйнуватися «спрацювати» ансамблі генів і сформуватися поєднання, що не мають видатної пристосованості до жодного клімату. Однак на практиці вплив метисации на здоров'я вченими слабо вивчено. Наприклад, найбільш метісірованная країна в світі - Бразилія, де змішуються всі три великі раси (європеоїди - переселенці з Європи, монголоїди - американські індіанці, Негроїди - нащадки африканських рабів), а бразильці, на життєвий погляд, на здоров'я не скаржаться і успішні в спорті .
зіткнення культур
Проте і сьогодні дітям, які народилися на перетині двох культур, доводиться нелегко: вони стикаються з різними утисками. Їм складніше зрозуміти, хто вони і що вони повинні робити в цьому світі. І завдання суспільства - допомогти їм знайти себе.
Соціалізація дитини проходить через прищеплення йому норм суспільства, в якому він живе. Дитина зі змішаної родини вбирає дві культури, відповідно, щоб його особистість розвивалася в правильному напрямку, йому необхідно вчасно усвідомити для себе ті норми, яким він буде слідувати. У глобальному сенсі виробництвом і відтворенням знань займається школа, а виробництвом і відтворенням цінностей - Церква. І хоча зараз існують держпрограми, спрямовані на підтримку сім'ї, мови і релігійно-етичне виховання, проте, на думку Олексія Вікторовича Шестопала, завідувача кафедри філософії МДІМВ. в масштабах сучасних процесів метисації, які зараз відбуваються надзвичайно активно, цього недостатньо: потрібно збалансувати зусилля уряду і зусилля громадянського суспільства, не сподіватися тільки на владі. Тоді за підтримки бізнесу і громадських організацій можна буде створювати різні спільноти допомоги сім'ї, в тому числі сім'ї змішаної, що представляє різні культури. Сильні і активні корпорації вчителів, професорів просто необхідні для вирішення проблем метисации, а сам діалог між школою, університетом з одного боку і Церквою з іншого надзвичайно важливий. Вони можуть сприяти підтримці складних сімей (в т. Ч. Змішаних) через спеціальні освітні програми, розвивати різні форми позанавчальної діяльності, сприяти формуванню правильних ціннісних орієнтирів. Словом, мова йде про те, що викладачі повинні організовувати діалог культур. Однак один в полі не воїн, для цього потрібні корпорації.
П'ятий криза самоідентифікації
Всі ці цикли, кризи завжди долалися за рахунок якоїсь національної ідеї. У більшості випадків поштовхом для подолання міжетнічних криз в Росії було Православ'я, а в XVIII столітті - утопічна наднаціональна ідея освіти.
історичне ціле
Складнощі у відносинах корінного населення з мігрантами Олексій Шестопал пов'язує з двома процесами переходу: від секулярного суспільства до постсекулярному (в якому спостерігається відновлення релігійної свідомості) і з рухом від індустріального суспільства до постіндустріального. Рух в напрямку світових релігій може зміцнювати національну ідентичність, а рух в напрямку релігійного екстремізму, сект, парарелігіозних рухів - руйнувати її, протиставляючи різні групи один одному. Як правило, секти з'являються під тиском радикальної уніфікації і радикального націоналізму. Це крайній прояв, а будь-які крайнощі можуть шкодити і корінному населенню. Коли націоналізм проявляється не як прагнення зберегти і примножити культуру і традиції, а як агресія проти інших націй (в цьому і полягає суть гострого націоналізму), то секти можуть з'являтися під впливом радикалів. Але і спроби вирівняти весь світ по одному стандарту викликають різкий націоналістичний протест, який може бути релігійно забарвлений - як сучасний ваххабізм. Для Росії найважливішим процесом є відродження тих релігій, з якими пов'язана наша історія. Це православ'я і іслам. А нинішнє постіндустріальне суспільство, як запевняє А. В. Шестопал, буде або постсекулярного, в якому повернеться національне релігійна свідомість, або його взагалі не буде. Безбожне свідомість не справляється з проблемами постіндустріалізму.
Залишається сподіватися, що незабаром в Росії з'явиться національна ідея, яка допоможе країні об'єднатися, побороти ксенофобію і зміцнити справжню національну ідентичність. Яка складається з громадянської солідарності, яка є ядром громадянського суспільства, загальних уявлень про національні інтереси. При цьому повинно бути усвідомлення російського народу як історичної цілого. Все це здатне згладити протиріччя, що виникають із-за складного етнічного, релігійного, расового складу населення. Тим більше що мігранти активно будують Росію, працюють в таких умовах, в яких більшість росіян не погоджуються, тому сваритися з ними не через що. Як і побоюватися змішання народів, адже метисация - доля всього людства на протязі історії.
Патріарх Московський і всієї Русі Кирило: «Вихованням мігрантів повинні зайнятися релігійні громади»: