Чертог сяяв. гриміли хором
Співаки при звуці флейт і лір.
Цариця голосом і поглядом
Свій пишний оживляла запрошений,
Серця мчали до її престолу,
Але раптом над чашею золотий
Вона задумалася і долу
Поникла дивною главою.
І пишний бенкет як ніби дрімає:
Безмовні гості. Хор мовчить.
Але знову вона чоло Підіймає
І з видом ясним каже:
- В моїй любові для вас блаженство.
Блаженство можна вам купити.
Почуйте ж мені: можу рівність
Між нами я відновити.
Хто до торгу пристрасному приступить?
Свою любов я продаю;
Скажіть: хто між вами купить
Ціною життя ніч мою? -
Рек - і жах всіх обіймає,
І пристрастю здригнулися серця.
Вона збентежений ремствування дослухається
З холодної зухвалістю особи,
І погляд зневажливий обводить
Кругом шанувальників своїх.
Раптом з натовпу один виходить,
Слідом за ним і два інших.
Сміла їх хода; ясні очі;
Назустріч їм вона встає;
Здійснилося: куплені три ночі,
І ложе смерті їх кличе.
Благословенні жерцями,
Тепер з урни фатальний
Перед нерухомими гостями
Виходять жеребки чредой.
І перший - Флавій, воїн сміливий,
В дружинах римських сивий;
Знести не міг він від дружини
Зарозумілого зневаги;
Він прийняв виклик насолоди,
Як брав за днів війни
Він виклик ярого битви.
За ним Крітон, младой мудрець,
Народжений в гаях Епікура,
Крітон, шанувальник і співак
Харитина, Кіпріди і Амура.
Люб'язний серцю і очам,
Як весняний колір ледь розвинений,
Останній імені століть
Чи не передав. його щоки
Пух перший ніжно отенял;
Восторг в очах його сяяв;
Страстей недосвідчена сила
Кипіла в серце молодому.
І сумний погляд зупинила
Цариця горда на ньому.
- Клянуся, про матір насолод,
Тобі нечувано служу,
На ложе пристрасних спокус
Простий наемніцей сходжу.
Прислухайся ж, потужна Киприда,
І ви, підземні царі,
Про боги грізного Аїда,
Клянуся - до ранкової зорі
Моїх володарів бажання
Я хтиво стомлені
І всіма таємницями лобзанья
І чудової розкішшю вгамую.
Але тільки ранкової порфіру
Аврора вічна блисне,
Клянуся - під смертною сокирою
Глава щасливців відпаде.
І ось вже сховайся день.
Сходить місяць Златорог.
Олександрійські палати
Покрила солодка тінь.
Фонтани б'ють, горять лампади,
Куриться легкий фіміам,
І хтиві прохолоди
Земним готуються богам.
У розкішному похмурому спокої,
Серед звабливих чудес,
Під покровом пурпурних завіс,
Блищить ложе золоте.
Образ єгипетської цариці Клеопатри не раз привертав поетична уява А. С. Пушкіна. В основу їх змісту ліг зацікавив Пушкіна розповідь римського письменника IV ст. Аврелія Віктора про те, що Клеопатра продавала свою любов і багато купили її ночі ціною свого життя.