Олександр Зацепін: біографія
Майбутній композитор народився в столиці Сибіру - Новосибірську. Його батьки не мали відношення до мистецтва. Батько Сергій Дмитрович був лікарем-хірургом, але його репресували, коли Саша ще вчився в школі, тому сина піднімала одна мама Валентина Болеславівна, яка працювала вчителькою російської мови та літератури.
Ще в воєнні роки Зацепін вступив до Новосибірський інститут інженерів залізничного транспорту, але в 1945 році його відрахували з вузу і призвали до лав збройних сил. Тоді ця подія уявлялося молодій людині трагедією, але насправді все вийшло якнайкраще. В армії він самостійно навчився грати на музичних інструментах, причому талант проявився настільки яскраво, що рядового Зацепіна перевели в Новосибірський армійський ансамбль пісні і танцю.
Музичний досвід не пройшов даремно, і після звільнення в запас Олександр стає співробітником Новосибірської філармонії. Але так як його мучило відсутність професійної освіти, Зацепін подає документи в музичне училище. Туди його не прийняли за оригінальною причини. Екзаменаційна комісія порахувала, що молода людина вже переріс рівень середнього навчального закладу, і направила Олександра Сергійовича в Алматинську консерваторію.
У 1956 році Зацепін захистив дипломну роботу, якої виявився балет «Старий Хоттабич», виконаний на сцені Алма-Атинської театру опери і балету. За розподілом він потрапив на кіностудію «Казахфільм» і з тих пір його творчий шлях невідривно буде пов'язаний зі світом кіно і телебачення.
Музика і пісні
Першим фільмом, до якого Олександр Зацепін написав музику, була комедія «Наш милий доктор». Потім було ще близько 10-ти саундтреків, причому працював композитор в столиці Казахстану, а записувати готові композиції вирушав до Москви, так як техніка на місцях не відповідала необхідним стандартам. У підсумку керівник Московського симфонічного джазового оркестру Віктор Кнушевицкого запропонував Зацепіну перебратися до столиці назовсім.
Спочатку Олександру в Москві було важко, він навіть підробляв в ресторанах акордеоністом. Але потім доля звела його з набирали обертів режисером Леонідом Гайдаєм. і ця зустріч виявилася знаковою для обох чоловіків.
Зацепін пише ряд пісень для нових кінофільмів «Операція« И »та« Кавказька полонянка », в результаті чого буквально вривається на музичний Олімп. З тих пір пройшло понад 50 років, а люди до цих пір із задоволенням слухають і співають легкі пісеньки «Постой, паровоз», «Пісенька про ведмедів» і «Якщо б я був султан».
Їх досить великим тиражем окремими пластинками видавала фірма грамзапису «Мелодія», причому диски моментально змітають з прилавків магазинів захопленими шанувальниками.
Не можна не відзначити творчі спілки Олександра Сергійовича. З 1965 року він співпрацював з поетом-піснярем Леонідом Дербеньова. Разом вони написали понад 100 хітів, і більшість з них стали настільки популярними, що слухач елементарно звик бачити поруч стоять прізвища Зацепін і Дербеньов і вже не сприймав одного без іншого.
Ще один важливий для історії вітчизняної естради союз стався, коли Олександр Зацепін познайомився зі співачкою Аллою Пугачовою. Їх інтерес один одному був не випадковим. Пугачова вже була дуже затребуваною виконавицею, і попрацювати з нею мріяли всі радянські композитори.
А Зацепін славився не тільки яскравими мелодіями, але й сучасними аранжуваннями, які він робив на власній апаратурі. До речі, Олександр Сергійович - завзятий радіоаматор і всю техніку зібрав самостійно.
Тандем Зацепін + Пугачова подарував світові такі хіти, як «Куда уходит детство», «Цей світ», «Чарівник-недоучка» і багато інших. Їх співпраця продовжувалася аж до виходу відомої мелодрами «Жінка, яка співає».
У 1982 році Олександр Зацепін переїхав на постійне місце проживання до Франції, після чого на батьківщині на нього почалися нападки. Друковані видання критикували всі ті улюблені пісні, які ще недавно звеличували до небес.
Їх стали називати вульгарними, безглуздими і поверхневими. Тільки в самому кінці 80-х композитор повернувся і в Росію, і в вітчизняний кінематограф. Він написав саундтреки для нових фільмів «Де знаходиться нофелет?», «Вона з мітлою, він в чорній капелюсі», «Приватний детектив, або Операція« Кооперація ».
Особисте життя
Олександр Зацепін був одружений чотири рази. З першою дружиною, актрисою Ревміра Соколової, він познайомився ще в Новосибірську. У сім'ї в 1954 році народився син Євген, який пішов по стопах батька - писав музику і вірші, але у віці 24 років молода людина раптово помер.
З Ревміра Зацепін був зовсім недовго і незабаром одружився вдруге на піаністки Світлані, з якою прожив до її смерті в 1982 році. У них народилася дочка Олена, яка зараз живе в Швейцарії. Після смерті другої дружини Олександр поїхав в Париж, так як одружився на французьку художницю Женев'єву. Але цей шлюб не був щасливим і через 4 роки розпався.
- «Пісня про зайців»
- «Чарівник-недоучка»
- «Є тільки мить»
- "Шукаю тебе"
- "Куди йде дитинство"
- «Любов одна винна»
- «Острів невезіння»
- «Пісенька про ведмедів»
- «Стривай, паровоз»
- «Цей світ придуманий не нами»
- «Замок на піску»
фільмографія
20 фотографій: Олександр Зацепін →