Омолодження за допомогою дихання
Йогіни-практики завжди підкреслювали значення глибокого дихання не тільки як одного із засобів підвищення духовної самокультура, але і як важливої умови збереження міцного здоров'я, молодості і тому -збільшення тривалості життя. По суті, твердження, що правильне дихання може омолодити деградуючі органи і все тіло, не є ні загадковим, ні перебільшеним. Сучасні дослідники проблем медицини переконливо доводять, що таке оновлення може бути здійснено за допомогою розвитку дихального апарату. В Індії це думка йогіни твердо відстоювали вже кілька тисяч років тому.
Говорячи про процес омолодження, що здійснюється за допомогою правильного дихання, Говард у своїй популярній роботі зауважує: «Збільшення кількості червоних кров'яних тілець в організмі відбувається завдяки механічному процесу. Склад крові змінюється завжди в залежності від різноманітних внутрішніх чинників і впливу зовнішнього середовища. Певне зниження атмосферного тиску на поверхню тіла звільняє кров'яні тільця, які були затиснуті, спресовані десь в тканинах або в крихітних судинах, і вони приєднуються до загальної циркуляції. У людей середнього віку і старше червоні кров'яні тільця розподілені неоднаково через тиск жирових відкладень, нееластичність судин і ослаблення діафрагми. Рух останньої може бути (і зазвичай так воно і є) обмежена надмірно збільшеним шлунком або кишечником.
Такий стан речей означає, що червоні кров'яні тільця затиснуті або витіснені в будь-які складки або тупики. Вони концентруються в таких місцях і, так як не можуть отримати кисню, відмирають, перетворюючись в непотрібні речовини, які всмоктуються і стають причиною утворення відкладень і тугорухливості суглобів.
Серед багатьох важливих моментів, пов'язаних з дихальною діяльністю людини, найбільший вплив на життєздатність організму надають такі:
(А) поглинання кисню,
(Б) видалення двоокису вуглецю,
(В) відновлення динамічної рівноваги,
(Г) підвищення обсягу артеріалізованной крові,
(Д) заспокійливу дію на нервову систему і
(Е) максимальне зміцнення життєвих сил організму з метою збільшення тривалості життя.
(А) Поглинання кисню.
З точки зору гігієни мета всіх дихальних вправ повинна полягати в засвоєнні максимальної кількості кисню при мінімальних витратах енергії. Контрольоване нормальне положення черевної стінки, яке є обов'язковою умовою дихання йоги, на відміну від звичайного глибокого дихання, що виконується, несучи розслабленого або випнутих животом, сприяє вдихання більшого об'єму повітря. Вебер переконує нас, що глибокі вдихи чудово покращують живлення і діяльність серця, не кажучи вже про харчування і ефективності роботи самих легких, які в літньому віці зазнають свого роду атрофію. Далі він зазначає, що глибина вдиху значно збільшується, якщо на вдиху контролювати стан черевної стінки. Ця заява може бути остаточно підтверджено скрупульозними дослідами з вимірювання внутрішньо-, внутрілёгочного і внутрішньочеревного тиску під час виконання дихання Йоги.
(Б) Видалення двоокису вуглецю.
Халдейн, Вьерордт, Спік і інші фізіологи вважають, що результат вимірювання кількості повітря, що обмінюється зазвичай при кожному дихальному акті, або дихального обсягу, підтверджує, що легені не звільняються від нього повністю. Певна кількість повітря завжди залишається в альвеолах, цей залишковий повітря не виходить з них навіть при найглибших видихах. Але при затримці дихання, наприклад при кумбхака, в легеневих альвеолах збільшується концентрація двоокису вуглецю, а це умова вкрай необхідно для достатньої вентиляції альвеол. Після такої затримки в процесі речака, свідомого видиху, з легких виходить разом з повітрям дуже велика кількість накопиченої двоокису вуглецю; а наступний відразу ж за видихом глибокий вдих доставляє досить свіжого повітря, і таким чином змінюється обсяг і склад залишкового повітря. До того ж при відсутності умов для накопичення великої кількості двоокису вуглецю, а саме фізичної та розумової праці і т. П. Під час виконання дихання Йоги виділення двоокису вуглецю за одиницю часу зменшується, це сприяє збільшенню тривалості вдихів і видихів, що в свою чергу зменшує кількість відпрацьованих матеріалів в тілі і підвищує тонус органів дихання і кровообігу. Таким чином, стає ясно, що при диханні Йоги виділення двоокису вуглецю зменшується, вдихи і видихи стають більш тривалими, а концентрація і кількість двоокису вуглецю набуває розмірів, які сприяють її більш ефективному видаленню, ніж це можливо при звичайних вправах по глибокому диханню.
(В) Динамічна рівновага.
Однією з цілей дихання Йоги є створення внутрішньої, органічної і природної гармонії - умови звичайного рівноваги - і регуляція дихальних рухів за допомогою змінного дихання. Цього динамічної рівноваги навряд чи можна домогтися звичайними прийомами глибокого дихання, яке не стимулює максимальну внутрішню координацію. За філософії Йоги, існує два види нервнобіологіческіх (пранапа-на ваю) впливів, які викликають і контролюють дихальний акт. Перше, що називають позитивним, виникає в результаті сонячного (сурья) впливу і дихання через праву ніздрю, а друге, зване негативним, породжується місячним впливом (Чандра) і диханням через ліву ніздрю.
Вважається також, що координація цих двох біодинамічних потоків підтримує всю життєдіяльність організму і що неодмінною умовою доброго здоров'я є їх рівновагу. На відміну від звичайного глибокого дихання змінне дихання Йоги створює гармонію в повітроносних шляхах, легень і нервової системи і таким чином регулює і координує дихальні руху і відповідно вплив біоенергії ( «прани), що є, по суті, однією з цілей Хатха-йоги.
(Г) Обсяг артеріалізованной (насиченої киснем) крові.
Завдяки зміні тиску під час дихання Йоги, яке більш яскраво виражено, ніж при звичайному глибокому диханні, при кожному дихальному циклі відбувається артеріалізація дуже великої кількості крові. Говард зазначає: «Просте глибоке дихання, яке орієнтоване на збільшення обсягу легких, марно, якщо повітря при вдиху не проникає всюди в кожну клітинку тіла». Фізіологічно неможливо максимально підвищити якість артеріалізаціі, якщо глибоке дихання не супроводжується поліпшенням кровообігу в легенях. Те, що це можливо, визнають сучасні фізіологи. Таким чином: «Падіння внутрішньогрудинного тиску сприяє притоку крові з вен за межами грудної клітини в вени грудної клітини, до правого боку серця і в легеневу артерію. Також посилюється приплив лімфи з нижньої частини грудного лімфатичного протоку в верхню ».
Загальновідомо, що здоров'я, тонус і сила організму залежать в основному від кількості і якості крові, що циркулює в ньому. При диханні Йоги завдяки доброчинної скоординоване позитивного і негативного тиску в грудній порожнині загальне і легеневе кровообіг поліпшується як в сенсі кількості, так і в сенсі якості навіть без фізичних вправ, які зазвичай вимагають значних витрат тканин тіла і біоенергії.
(Д) Заспокійлива вплив на нервову систему.
Глибоке дихання, яке спочатку - в період ранніх Упанішад, близько 700 років до н. е. пов'язувалося з процесом концентрації, пізніше було рекомендовано древніми вчителями практичної Йоги, такими, як Яджнавалькья, Матсіендра, Горакша і іншими, і як гігієнічний і профілактичний засіб, застережливий деякі хвороби.
Йога бачить цінність глибокого дихання насамперед у його впливі на нервову систему і сприяння розвитку розумової і психічної культури, ніж в його оздоровлюючий вплив на фізіологічний механізм людини і в збільшенні тривалості життя. Таким чином, крім того, що глибоке змінне ритмічне дихання Йоги корисно для тіла, воно ще й позитивно впливає на психіку. Те, що між психічною діяльністю і диханням повинна бути якась зв'язок, здається цілком природним, якщо взяти до уваги, що з кожним вдихом і видихом мозкова діяльність триває несвідомо і мимоволі. Мало хто знає і ще менше цікавиться тим, що будь-яка зміна в психічному стані супроводжується відповідною зміною обсягу, сили ритму дихання, і що таке безперервна взаємодія мозку і легень можна вільно використовувати для розвитку паранормальних фізичних і психічних здібностей. Йогіни стверджують, що збільшення і зменшення глибини дихання викликає відповідні зміни в діяльності мозку. Наприклад, при глибокому і частому диханні кровообіг у мозку посилюється. Це означає швидке і рясне кровопостачання мозку, що, в свою чергу, не може не викликати негайних змін ментальних процесів (Чітта-врітті). Існує така думка: «Той, хто контролює перебіг прани, керуючи дихальною системою, автоматично набуває контроль над діяльністю розуму (Чітта). Подібним чином той, хто володіє контролем над діяльністю розуму, автоматично отримує контроль над праной і, отже, над диханням ».
Ця симпатична взаємозв'язок між диханням і психікою настільки тісна, що при деяких умовах вона породжує дивовижні явища. Стеббинс каже: «Цілком можливо, що мозок може бути залучений в інтенсивну молекулярну діяльність, а розум зайнятий вирішенням проблем творення, і при цьому легені не будуть реагувати на такі емоції і думки, але добитися цього можна тільки в результаті тривалих тренувань. Іншими словами, в абсолютно природному стані дихання буде змінюватися відповідно до глибини думки або силою емоцій, домінуючих в мозку. Коли уявні вібрації пробуджують до дії вищі інтелектуальні сили розуму, дихання все більше сповільнюється і сповільнюється, поки в екстатичному стані відчуженості ми майже не перестанемо дихати ».
Сведенборг також дуже добре пояснив вплив розумової діяльності на дихання. Він зауважує: «Перебіг думки відповідає диханню. Спочатку навчіться відчувати свої думки. Таким чином, коли людина зайнята нескінченною думкою, його вдихи і видихи довжини; коли він думає швидко, його дихання стає частим; коли розум його стрясає буря гніву, його подих теж бурхливий; коли стан його душі глибоке і спокійне, таке ж і його дихання. Але нехай він спробує зробити все навпаки; нехай він спробує думати нескінченні думки і одночасно дихати рвучко, і він виявить, що це неможливо ».
Стародавні йогіни у всій повноті розуміли можливості впливу прани на психіку за допомогою управління диханням. У текстах з практичної Йоги кажуть, що дихання сповільнюється, коли думки уповільнюють свій біг, і що рух думки припиняється, якщо дихання стримується. Якщо призупинити одне, призупиняється і інше. Коли і розум і дихання залишаються під контролем, досягається благословенний Абсолют. Кращим способом досягнення внутрішньої гармонії і концентрації є створення гармонії дихання в першу чергу, а останнього ефективно можна досягти тільки виконуючи різні прийоми дихання. Йога використовує дихання в основному для встановлення контролю над перебігом біоенергії і за допомогою цього контролю -управління розумом. Сучасні дослідники повністю поділяють таку точку зору, як і інші думки про можливості взаємодії психіки і дихання. Наприклад, в деяких емоційних станах - розпачі, надії, гніві, страху, ненависті та ін. - дихальні рухи виконуються в ритмі, що компенсує силу емоції силою дихання. Досвідченого психолога визначити ваш емоційний стан за ритмом вашого дихання так само легко, як хорошому терапевта - виявити природу захворювання тіла по частоті пульсу. Знання про взаємозв'язок мозку і дихання існувало вже багато століть назад. Спираючись на нього, стародавні адепти самокультура, йогіни, створили багато спеціальних прийомів дихання в надії досягти спокою розуму за допомогою регуляції дихальних рухів.
Якими б не були думки і погляди на цю проблему, одне безсумнівно: виконання глибокого подовженого дихання згодом приносить стійке психічну рівновагу. А це економить велику кількість динамічної енергії нервової системи, яка витрачається при фізичному або психічному розладі, порушення і хвилюванні. Подовжене глибоке дихання діє як сильний тонізуючий засіб для нервів і забезпечує здоровий стан розуму і тіла. Але, оскільки заспокійливу дію на нервову систему більше властиво подовженим і спокійним дихальним актам, ніж просто глибокого дихання, неважко побачити різницю між відносним хімічним, метаболічним і психічним впливом звичайного активного глибокого дихання (приблизно шість дихальних циклів в хвилину) і ритмічним диханням Йоги (приблизно один дихальний цикл в хвилину). Недарма на Сході йогіни, щоб досягти стану психічного спокою і розумового рівноваги, використовували спеціальні прийоми дихання, сильно відрізняються від відомих сьогодні на Заході вправ по глибокому диханню.
(Е) Максимальна зміцнення життєздатності організму для збільшення тривалості життя.
Дуже шкода, що значення слова прана, яке так часто, доречно і наполегливо вживається у всіх роботах на санскриті, особливо в текстах з йоги, не було достатньо глибоко зрозуміти і витлумачено східними вченими і прихильниками практичної Йоги. Навіть так звані надійні і ревні виясняють Йоги - по суті, імітатори цієї великої системи - цілком закономірно перебрехали значення слова прана, інтерпретували його як просто «дихання» і, більш того, в деяких випадках перевагу використовувати слово «кисень».
Використання слова прана в окремих місцях деяких робіт по практичної Йоги в значенні «дихання» носить символічний характер; тут це слово означає форму використання прани, а саме одну з форм її застосування для регуляції дихання. Згідно з методикою і термінології практичної Йоги, прана - це не дихання, але, безсумнівно, - «біомоторная сила», що заповнює собою все тіло; найбільш підходящим науковим терміном на сьогоднішній день є «біоенергія». Вона (прана) просочує все єство людини, і тільки вона живить життя. Вона підтримує тіло, своєю різноманітною діяльністю зберігаючи гармонію і єдність субстанцій психіки і тіла. Те, що ортодоксальні фізіологи називають життєвою силою або життєвою енергією (Скотт), біологи - біомоторной силою (Хекель) або, ще краще, біоенергією (Дорланд), а сучасні вчені - «летючої енергією в тілі» (Стайлз), що збігається з визначенням древніх йогинов капаласпада, і є по суті та сама прана, про яку говорить практична Йога.
Навряд чи можливо заперечувати, що знання прани, розуміння її діяльності та оволодіння контролем над нею послужили древнім йогинам величезною підмогою у вивченні і розвитку сил людини, особливо якщо врахувати, що сучасна наука зізнається у своїй неспроможності осягнути її таємниці. Бертран Рассел може сказати про неї лише, що «. цей «хімічний імперіалізм» - цікаве хімічне властивість, яке при наявності відповідних зовнішніх умов перетворює масу мертвого речовини в живе. Саме це властивість зробила можливою органічну еволюцію ». Стеббинс чесно визнає, що «. є щось таке, що існує в атмосфері крім кисню, що, ймовірно, є справжньою основою життя, щось, про що наука справжнього нічого не знає і, відповідно, чого вона не може пояснити ».
Йогіни доводять, що за допомогою певних прийомів глибокого і ритмічного дихання можна значно підвищити загальний тонус організму і його життєздатність - тобто за допомогою збереження прани, контролю та управління нею, і більше того, що максимальне підвищення життєздатності організму є хорошою профілактичним заходом для попередження захворювань і , отже, допомагає продовжити життя.