Читати далі: Сучасний стан англійської мови як полінаціональною
Нової парадигмою професійної підготовки вчителя в системі вищої педагогічної освіти є концепція психолого-педагогічної підготовки учителя як носія світової культури. Вивчення іноземних мов розширює міжкультурні, міжетнічні зв'язку. Використання лингвострановедческого компонента в адаптаційних освітніх мовних програмах дозволяє реалізувати принцип комунікативної спрямованості, організувати зацікавлене спілкування та взаємодія учнів мовою і, таким чином, відкрити доступ до культури іншого народу і забезпечити діалог культур.
Англійська мова є полінаціональною: «британський варіант поклав початок американському варіанту, а потім австралійському та південноафриканського. І ось тепер, в XXI столітті, ми маємо справу з нігерійським, індійським і сінгапурським варіантами ... »[1].
Однак, незважаючи на це, викладання англійської мови в багатьох країнах, в тому числі і в Росії, довгі роки був орієнтований на британський варіант мови, американський же варіант доводилося освоювати на практиці, причому дуже небагатьом - тим, кому в зв'язку з професійною діяльністю потрібно було спілкуватися з носіями американського варіанту англійської мови.
Наша школа завжди орієнтувалася і продовжує орієнтуватися на класичний англійський. У кращих мовних вузах традиційно викладався саме британський варіант, і в якості іноземних консультантів і методистів запрошувалися головним чином викладачі з Британії. Професійних же викладачів американського варіанту у нас практично немає. "Практично" - тому що викладачі-носії "американського" все-таки зустрічаються. Але ось професіоналів серед них мізерно мало (за загальними оцінками, не більше 5%). У школах, де професіонали все ж є (наприклад, Language Link, Polyglot), студентам намагаються пояснювати різницю між різними варіантами англійської і викладати саме той варіант англійської, який потрібен студенту. Однак, погоджуючись з нашими викладачами, Роберт Дженскі (американець, який очолює британську школу англійської мови) стверджує, що все це стосується студентів просунутого рівня. На початкових етапах для студента існує тільки один варіант англійської.
Але на сучасному етапі розвитку викладання англійської мови не можна не брати до уваги той факт, що учні (не тільки студенти, а й школярі) практично щодня стикаються з американським його варіантом, дивлячись американські фільми, слухаючи американську музику і читаючи етикетки на продуктах і товарах американського виробництва. Свою лепту в мовну практику сучасних школярів вносить глобальна комп'ютерна мережа Internet, а також листування з американськими однолітками. Зрозуміло, вони помічають відмінності варіанту мови, з яким вони стикаються на практиці, від того, який вони вивчають в школі. Тому вчитель англійської мови для успішної спільної роботи з учнями повинен бути компетентний у питаннях відмінностей між американським і британським (Queen's English) варіантами мов.
Всім вищевикладеним пояснюється актуальність нашої роботи.
Мета роботи - систематизувати основні відмінності британського і американського варіантів англійської мови і дати рекомендації вчителю по роботі з останнім в школі.
Основні відмінності між різними варіантами полінаціональних мов - фонетичні, лексичні та граматичні. Предмет дослідження в нашій роботі - дві останніх різновиди відмінностей як найбільш помітні для учнів.
У роботі ми розглянемо історію формування American English і причини появи відмінностей між двома варіантами мов, а також основні лексичні та граматичні відмінності між ними.
1. Історія формування американського варіанту англійської мови
Жителі цих двох поселень мали різні мовні традиції. Колоністи Джеймстауну «прибували головним чином з західній частині Англії, з таких графств, як Сомерсет і Глостершир, з характерним для цих місць вимовою (озвонченіе звуку [s], тобто назва Сомерсет вони вимовляють як Зомерзет, і розкотисте вимова звуку [r] після голосних) »[3]. Плімутські колоністи прибували зі східних графств Англії (Лінкольншир, Ноттінгемшир, Ессекс, Кент) і Лондона, де говірки були дещо іншого роду - так, звук [r] після голосних там був відсутній. Ці звукові відмінності продовжували зберігатися і надалі. Носії різних діалектів розселялися на захід і південь. І хоча картина поширення діалектів ніколи не була чіткою через постійну міграції населення з півночі на південь і в зворотному напрямку і припливу емігрантів з різних країн світу, відмінності на рівні діалектів продовжують зберігатися в США і зараз.
У XVII - XVIII ст. потоки емігрантів постійно зростають, приносячи з собою різноманітність мов і діалектів. Наприклад, штат Пенсільванія заселявся переважно квакерами, які відбувалися, як правило, з середньої і північної частин Англії.
На формування мови колоній впливала не тільки Англія. Уже в XVIII в. в Північну Америку хлинула хвиля іммігрантів з Ірландії. На Заході і Південно-Заході сучасних Сполучених Штатів головним був іспанську мову. Уздовж річки Св. Лаврентія селилися вихідці з Франції. У Нью-Йорку, спочатку називався Новим Амстердамом, панував голландську мову. У Пенсільванії селилися німці. Крім того, в південні райони ввозилося велика кількість негрів, які стали об'єктом работоргівлі. Всі ці нові мешканці Північної Америки (не потрібно забувати також корінних жителів - індіанців) вносили свій внесок у формування діалекту колоній.
Масова еміграція в нову державу - Сполучені Штати Америки - продовжилася в XIX - XX ст. При цьому, незважаючи на велику кількість мов і культур новопоселенців, чільним мовою, як і раніше залишався англійська. «Завдяки природному процесу асиміляції більшість сімей іммігрантів починали говорити по-англійськи протягом життя одного-двох поколінь» [4]. Однак полікультурний характер Сполучених Штатів неважко помітити. Зокрема, полікультурність виражена на рівні антропоніміки: «в антропономіконе США зустрічаються особисті імена, які зберегли свої національні риси: іспанські - Rodolfo, Dolores та ін. Італійські - Antonio, Niccolo, Paolo і ін. Португальські - Mario, Manuel, Raul і ін . німецькі - Rupert, Rudolf і ін. »[5].
Однак англійську мову північноамериканських колоній був істотно збагачений за рахунок запозичень. Поселенці запозичили слова з індіанських мов для позначення незнайомих їм рослин (наприклад, hickory - рід ліщини, або persimmon - хурма) і тварин (raccoon - єнот, woodchuck - Бабак лісовий). З французької мови запозичені слова chowder - різновид юшки, prairie - прерія; з голландського - слова scow - шаланда, ялик, sleigh - сани. Багато нових слів з'явилося шляхом комбінації вже відомих, наприклад, backwoods - глухомань, глушині, bullfrog - жаба-бик (вид жаби). Багато англійські слова отримали нове значення, наприклад, lumber в знач. «Мотлох» (вживається в англійській мові в більш вузькому значенні - ганчірки, лахміття); corn в значенні «кукурудза» (в Англії це слово раніше позначало будь-яке зерно, як правило, пшеницю).
Очевидно, що нові слова з'являлися остільки, оскільки в житті колишніх європейців тепер з'являлася безліч нових реалій, для позначення яких в англійській та інших мовах слів не було.
Крім лексикону, з'являлася різниця у вимові, в граматичних конструкціях, особливо сильна - в інтонації.
Часто можна почути думку, що якби колонізація сталася двома-трьома століттями раніше, американський варіант англійської так само сильно відрізнявся б від британського, як сучасний французький - від італійського, тобто замість різних варіантів однієї мови з'явися б різні мови. Однак колонізація сталася після винаходу друкарства і тривала в епоху Просвітництва з її ідеями загальної освіти. Протягом довгого часу більшість книг, що читаються в Америці, були англійськими. Більш того, багато колоністи продовжували підтримувати зв'язки з Англією, в чому вони відрізнялися від своїх англосаксонських предків, як відомо, порвали всякі зв'язку з континентом після переселення на Британські острови. Проанглийскую налаштовані американці засуджували всякі «американізми», що підкреслюють різницю між ними і англійцями.
У теперішній же час багато «американізми» набули поширення навіть в британському варіанті англійської мови.
Читати далі: Сучасний стан англійської мови як полінаціональною
на якому говорять в США зрозумілий носіям британського варіанту і навпаки. У даній роботі була досягнута мета дослідження, а саме: виявлено відмінності в лексиці британського і американського варіантів англійської мови. Завдання дослідження були вирішені: 1) Вивчено стан проблеми в науково-методичній літературі. 2) Надано відмінності двох варіантів англійської мови на прикладі.
вважають її рідною). Німецький вплив відчувається в деяких словах і словникових переосмислення, наприклад, dumb в значенні дурний, в німецькому dumm [2, c.29]. 1.2 Лексичний склад британського варіанту англійської мови Сучасний британський мова, по-перше, неоднорідний, по-друге, далекий від класичного англійського, що існувало 3 століття тому. Усередині британського варіанту виділяються три.
-музиці, щільною комунікації і тим ідеалам і кумирам, які, починаючи з Елвіса Преслі, залишаються загальної духовної їжею. Глава II. Основні варіанти англійської мови 2.1 Британський варіант англійської мови Англійська мова - офіційна мова Великобританії, його знає і на ньому говорить переважна більшість британців; але в північній і центральній частинах Уельсу чверть населення говорить.