З чином Діани пов'язана інтерпретація двох тем комедії:
Боротьба почуття з становим поняттям дворянської честі є основною темою
Діана, графиня де Бельфор, пізно ввечері увійшовши до зали свого неаполітанського палацу, застає там двох закутаних у плащі чоловіків, які при її появі поспішно ховаються. Заінтригована і розгнівана, Діана велить покликати дворецького, але той виправдовує свою необізнаність тим, що рано ліг спати. Тут повертається один із слуг, Фабьо, якого Діана посилала навздогін за винуватцями переполоху, і повідомляє, що бачив одного з непроханих гостей, коли той, збігаючи по сходах, запустив в світильник капелюхом. Діана підозрює, що то був один з її відкинутих шанувальників, підкупили прислугу, і, боячись розголосу, яка, згідно з звичаям XVII в. викликала б на її будинок погану славу, велить негайно розбудити і надіслати до неї всіх жінок. Після суворого допиту, учиненого камеристки, вкрай незадоволеним тим, що відбувається, але приховує свої почуття, графині вдається з'ясувати, що таємничий відвідувач - її секретар Теодоро, закоханий в камеристку Марселу і приходив до неї на побачення. Хоча Марсела і побоюється гніву господині, вона зізнається, що любить Теодоро, і під натиском графині переказує деякі з компліментів, якими її дарує коханий. Дізнавшись, що Марсела і Теодоро не проти одружитися, Діана пропонує допомогти молодим людям, оскільки до Марселі вона дуже прив'язана, а Теодоро виріс в будинку графині і вона про нього самого високої думки. Однак, залишившись одна, Діана змушена зізнатися самій собі, що краса, розум і ввічливість Теодоро їй небайдужі і, будь він знатного роду, вона б не встояла перед достоїнствами молодої людини. Діана намагається придушити в собі недобрі заздрісні почуття, проте мрії про Теодоро вже поселилися в її серце.
Тим часом Теодоро і його вірний слуга Трістан обговорюють події минулої ночі. Переляканий секретар боїться бути вигнаним з дому за свій роман з камеристкою, і Трістан подає йому мудру пораду забути кохану: ділячись власним життєвим досвідом, він пропонує господареві частіше думати про її недоліки. Однак Теодоро рішуче не бачить у Марселі будь-яких вад. У цей момент входить Діана і звертається до Теодоро з проханням скласти чернетку листа для однієї її подруги, пропонуючи за взірець кілька рядків, накреслених самої графинею. Сенс послання полягає в роздумах про те, чи можна / «запалитися пристрастю, / бачачи пристрасть чужу, / і ревнувати, / ще не полюбив». Графиня розповідає Теодоро історію взаємин своєї подруги з цією людиною. в якій легко вгадуються її відносини зі своїм секретарем.
Поки Теодоро складає свій варіант листа, Діана намагається вивідати у Трістана, як проводить вільний час його господар, ким і наскільки той захоплений. Ця розмова перериває прихід маркіза Рікардо, давнього поклонника графині, марно домагається її руки. Але і на цей раз чарівна графиня спритно уникає прямої відповіді, пославшись на скрутність вибору між маркізом Рікардо і графом Федеріко, іншим своїм вірним шанувальником. Тим часом Теодоро склав любовне послання для вигаданої подруги графині, яке, на погляд Діани, набагато вдаліше її власного варіанту. Порівнюючи їх, графиня проявляє невластиву їй запал, і це наводить Теодоро на думку. що Діана закохана в нього. Залишившись один, він деякий час мучиться сумнівами, але поступово переймається упевненістю в тому, що є предметом пристрасті своєї господині, і вже готовий відповісти на неї, але тут з'являється Марсела, радісно що повідомляє своєму коханому, що графиня обіцяла їх одружити. Ілюзії Теодоро вмить розсипаються. Несподівано увійшла Діана застає Марселу і Теодоро в обіймах один одного, але у відповідь на подяку молодої людини за великодушне рішення піти назустріч почуттю двох люблячих графиня роздратовано наказує камеристки побути узаперті, щоб не подавати поганого прикладу іншим служниць. Залишившись наодинці з Теодоро, Діана питає свого секретаря, чи дійсно він має намір одружитися, і, почувши, що головне для нього - догоджати бажанням графині і що він цілком міг би обійтися без Марсель, чітко дає зрозуміти Теодоро, що вона його любить і що лише станові забобони заважають з'єднанню їхніх доль.
Мрії заносять Теодоро високо: він вже бачить себе чоловіком графині, і любовна записка Марсель не просто залишає його байдужим, а викликає роздратування. Особливо зачіпає молодої людини, що недавня кохана називає його «своїм чоловіком». Це роздратування обрушується на саму Марселу, якій вдалося покинути її імпровізовану в'язницю. Між недавніми закоханими відбувається бурхливий пояснення, за яким слід повний розрив - зайве говорити, що його ініціатором стає Теодоро. В помсту уражена Марсела починає загравати з Фабьо, всіляко ганьблячи при цьому Теодоро.
Випадковим свідком цієї сцени стає граф Федеріко, який за люттю Діани вгадує зовсім інше почуття. Граф присвячує в своє відкриття маркіза Рікардо, і вони замислівала знайти найманого вбивцю, щоб позбутися від Теодоро. Вибір їх падає на Трістана, слугу Теодоро, який за велику винагороду обіцяє позбавити графа і маркіза від щасливого суперника. Дізнавшись про таке задумі, Теодоро вирішує виїхати до Іспанії, щоб врятувати своє життя і вдалині вилікуватися від любові до Діани. Графиня схвалює це рішення, проклинаючи зі сльозами станові забобони, .які заважають їй з'єднати життя з коханою людиною.
Вихід зі становища знаходить Тристан. Дізнавшись, що у одного із знатних людей міста, графа Лудовіко, двадцять років тому пропав син на ім'я Теодоро - він був посланий на Мальту, але опинився в полоні у маврів, - спритний слуга вирішує видати свого господаря за зниклого сина графа Лудовіко. Переодягнувшись греком, він проникає під виглядом купця в будинок графа - щастя похилого Лудовіко немає межі. Він тут же кидається в будинок графині Діани, щоб обійняти Теодоро, в якому без жодних вагань тут же визнає свого сина; Діана ж щаслива всім оголосити про свою любов. І хоча Теодоро чесно зізнається графині, що своїм несподіваним піднесенням він зобов'язаний спритності Трістана, Діана відмовляється скористатися благородством Теодоро і тверда у своєму намірі стати його дружиною. Щастю графа Лудовіко немає межі: він не тільки знайшов сина, але знайшов і дочка. Марсела отримує гарне придане, її видають за Фабьо. Чи не залишається забутим і Трістан: Діана обіцяє йому свою дружбу і заступництво, якщо він збереже таємницю піднесення Теодоро, сама ж вона більше ніколи не буде собакою на сіні.
Наскрізна дія: Графиня Діана. Вона хоче вийти заміж за Теодоро.
Контр наскрізне: Різне станове становище. Діана і Теодоро не можуть бути разом.
Таємне побачення Марсель і Теодро вночі.
Перша бесіда Діани і Марсель про те, що Марсела і Теодоро люблять один одного і хочуть одружитися.
Сварка Теодоро і Діани (Ляпас) .Це кульмінація п'єси.
Рішення Теодоро поїхати в Іспанію.Діана вирішує з ним розлучитися.
Раптове звістку про те, що Теодоро -граф.Прізнаніе його Графом Людовіко своїм сином.Между Діаною і Теодро падає та перешкода яка заважала їх любві.На цьому конфлікт вичерпано.
Тристан і Теодоро тікають, Діана в люті кличе в зал свого палацу всіх слуг. З бесіди графині зі своїми підлеглими ми дізнаємося, що вона багата вдова з аристократичного роду. Вона молода, красива, горда і своенравна.Ее домагаються безліч чоловіків, але вона залишається холодна до них. З усіх слуг вона відрізняє Теодоро, який цікавив би її багато більше, якщо дорівнював їй по положенню. Теодоро -секретар Діани - красивий, розумний, благороден.Он закоханий в Марселу, вона відповідає йому взаємністю. Трістан - слуга Теодоро - кмітливий веселий шахрай, у всьому підтримує свого господаря. Фабьо -слуга Діани - дурний, але послужливий. Отава - домоправитель графині - досвідчений, але старий і ледачий. Анарда і Доротея - служниці графині - на догоду графині готові зрадити один одного. Маркіз Рікардо і граф Федеріко - шанувальники графині - вельми заможні і родовиті, але нудні і нецікаві Діані.
Діана дізнається про таємні відносинах Теодоро з Марселем, і про те що вони хочуть одружитися. Вона пише любовне послання.
Діана вдруге визнається в любові Теодоро, коли застає їх з Марселем. Марсела покарана і замкнені «в опочивальні». Теодоро відкидає Марселу і рве її любовне послання. Діана збирається вийти заміж за маркіза Рікардо і повідомляє про це Теодоро. Знехтуваний Теодоро знову мириться з Марселем. Діана знову потайки застає їх, і в третій раз визнається в любові Теодоро. Попереджає. що доглядати за одною непристойно. Теодоро знову відкидає Марселу. Діана знову відкидає палаючого любов'ю Теодоро.
Це момент в якому відбувається сварка Діани і Теодоро, так як той відмовляється любити за вказівкою. Діана дає йому ляпаса. Теодро вирішує виїхати до Іспанії. А Діана вирішує розлучитися з ним.
Завдяки хитрості Трістана-кращого друга Теодоро, він стає графом,-син графа Лудовіко, який одного разу відправив сина на Мальту з тих пір більше не бачив його. Нарешті може бути чоловіком своєї коханої жінки Діани.
Розв'язка триває до моменту, коли Теодоро визнається Діані в обмані, учинене Тристаном, завдяки якому Теодоро зміг так високо піднестися. Графиня не хоче втрачати коханого і погоджується вийти за нього заміж, незважаючи ні на що.
Опорні пункти п'єси
1.Обнаруженіе Діаною вночі невідомих людей.
2.Врученіе Діаною послання Теодоро, в якому вона зізнається йому в любові але не прямо, а алегорично.
3.Марсела повідомляє Теодоро, що графиня хоче їх одружити. Теодро знову з Марселем.
4.Діана застає закоханих і вдруге, вже більш прямо зізнається в любові Теодоро, навмисне оступається, падає.
5.Теодоро рве лист Марсель і відкидає її.
6.Сообщеніе Діаною Теодоро про свій намір вийти заміж за маркіза Рікардо.
7.Пріміреніе Теодоро з Марселем, їх глузування над графинею.
8.Діана втретє визнається в любові і попереджає, що доглядати за одною верх непристойності.
9.Теодоро знову відкидає Марселу.
10.Діана знову відкидає палаючого любов'ю Теодоро. Він їй заявляє. Що не має наміру любити на замовлення. Діана дає йому ляпаса.
11.Федеріко і Рікардо наймають Трістана вбити Теодоро.
12.Теодоро повідомляє Діані про свій намір відплисти в Іспанію.
13.Трістан приходить до графа Лудовіко і повідомляє, що його зниклий син знаходиться на службі в Діани.
14.Пріход Лудовико до графині і визнання ним Теодоро за свого сина.
15.Діана погоджується стати дружиною Теодоро.
16.Решеніе Теодоро все-таки поїхати до Іспанії через небажання потурати брехні.
17.Прінятіе Діаною рішення, не дивлячись ні на що, вийти заміж за Теодоро.
Каже в своєму "Керівництві" Лопе і про принципову змішуванні комічного і трагічного. Як в житті-так і в літературі. Обстоюючи змішання, Лопе, таким чином, заднім числом обгрунтовує вже сформований і утвердився в правах той вид драматургічного твору, який отримав назву "комедії". Справа в тому, що Лопе і його соратники всі свої трьохактна віршовані п'єси називали "комедіями", незалежно від їх змісту. В епоху молодого Лопе термін "комедія" мав бойове, полемічне значення. Їм позначалися п'єси побудовані на принциповому змішанні трагічного і комічного в ім'я більшого життєвого правдоподібності. Таке розуміння "комедії" піонерами національної школи було різко протиставлено чисто формального розуміння "комедії" як специфічного жанру (протилежного трагедії) прихильниками учено-классицистской системи, заснованої на поетиці Аристотеля і практиці римського театру Сенеки і Теренція. З'явилися деякі види драматичних творів, проміжних між комедією і трагедією в классицистком розумінні.
І жанр п'єси "Собака на сіні" теж відноситься до поняття "комедія".