Методична копілка-> Підготовка до ОГЕ
Початковий текст:
(1) Чайковський ніколи не чекав натхнення. (2) Він писав, і натхнення народжувалося в роботі.
(3) Мабуть, найбільше йому допомагали лісу, лісовий будинок, де він гостював цього літа, просіки, заросли, занедбані дороги - в їх коліях, налитих дощем, відбивався в сутінках серп місяця, - цей дивовижний повітря і завжди трохи сумні російські заходи . (4) Він прив'язався до цього куточка Росії всією душею. (5) Ці величні ліси були невіддільні від його роздумів, від музики, що народжувалася в тайниках свідомості, від кращих хвилин його життя, а їх було не так вже й багато, цих хвилин.
(6) Якби композитора запитали, як він написав прославлені свої речі, він міг би відповісти тільки одне: (7) «Щиро кажучи, не знаю». (8) Він навмисне говорив іноді про свою музику як про повсякденну роботу, але знав, що це далеко не так. (9) І говорив він про неї як про щось повсякденному тільки тому, що сам не міг зрозуміти, як це відбувається. (10) Нещодавно в Петербурзі захоплений студент запитав його, в чому таємниця його музичного генія. (11) Чайковський спалахнув, почервонів - він ніяк не міг прийняти по відношенню до себе це високе слово - і різко відповів: (12) «У чому таємниця? (13) У роботі. (14) І ніякої таємниці взагалі немає. (15) Я сідаю за рояль, як швець сідає шити чоботи ».
(16) Студент пішов засмучений. (17) Тоді Чайковському зопалу здалося, що він мав рацію. (18) А зараз, перед лицем цієї ночі, слухаючи, як дзюрчить, пробираючись по камінню, вода в струмку, він подумав, що створювати - це не так уже й просто. (19) Це приходить раптово, як в забутих віршах: (20) «Однією хвилею піднятися в життя іншу, відчути вітер з квітучих берегів. »(21) Вітер з квітучих берегів! (22) У нього завмерло серце: які несподіванки таїть в собі життя! (23) І як добре, що ми не знаємо, коли вона їх відкриє. (24) Може, тут, під молоденькою сосною, де гойдається від невідчутного вітру конвалія, або в блиску театрального залу, або в сяйві очей, ніжних і допитливих.
(25) Ще вчора він міг зупинитися, спокійно стежити за польотом павутини і гадати, зачепиться вона за гілку берези чи ні. (26) А завтра це вже буде неможливим. (27) Настане розлука з улюбленими місцями. (28) Знайомий стан! (29) Чому улюблені місця, коли з ними треба розлучатися, бувають особливо гарні? (30) Чому вони сяють такий прощальній красою? (31) Ось і зараз все: і небо, і повітря, і мокра від роси трава, і самотня павутина в блакиті - було незвичайним.
C2 Ознайомтеся з думкою Антона і Кирила про роль тире в письмовій мові.
На листі без тире обійтися неможливо ...
Навіщо потрібно це тире? Невже без нього не можна обійтися? Ось до XV століття в книгах взагалі не було розділових знаків. А зараз. Спробуй розберися, де це тире ставити!
Тире є досить поширеним знаком пунктуації в письмовій мові. Воно вживається в простих і в складних пропозиціях, в пропозиціях з прямою мовою і в діалозі, виконуючи при цьому різні функції.
Тире дуже часто використовується для поділу. Наприклад, у реченні 18 з тексту К. Паустовського воно відокремлює підлягає «створювати» від складу присудка, а в реченні 31 тире відокремлює ряд однорідних підлягають, що стоять після узагальнюючого слова, від іншої частини пропозиції.
Крім того, тире може виконувати функцію виділення. Так, у реченні 3 подвійне тире служить для внутрішнього членування пропозиції і виділяє вставну конструкцію.
Таким чином, ми переконуємося в тому, що тире - це багатофункціональний розділовий знак, який дуже важливий в письмовій мові.