Презентація на тему: "Билини - твори російської народної поезії про богатирів. Слово билина походить від слова бувальщина. У билинах, як ви здогадуєтеся, розповідається про те," - Транскрипт:
1
2 Билини - твори російської народної поезії про богатирів. Слово билина походить від слова бувальщина. У билинах, як ви здогадуєтеся, розповідається про те, що було. Билини створювалися в далекій давнині і пронесли через століття до наших днів багато такого, що вимагає пояснення. Билину можна прочитати, якщо читаєш неквапливо і вдумливо, бездумного читання вона не терпить. Оскільки билини створювалися в далекому минулому, їх називають також старинами. Билини зазвичай оспівують військові подвиги богатирів. Ми ж прочитаємо билину про богатиря орачі, оратай Микуле Селяниновиче. Селяниновича - від іменника село. По батькові, а вірніше, прізвисько Селяниновича вказує на те, що Микула - сільський житель, селянин. Билини створювалися і передавалися від покоління до покоління простим трудовим народом, який на своїх плечах виносив і тяготи військових подвигів, і тяжкий повсякденний селянську працю. Через билини прості трудівники намагалися скрасити хоча б у своїй уяві непомірний тягар трудових і ратних подвигів, показати велич людини праці і його перевага над іншими. У народі любили билинних богатирів. Зараз побачимо, з якою гордістю за богатиря орача билин билин розповідали про роботу Микули на поле.
3 Андрій Рябушкін. Микула Селянинович Микула Селянинович персонаж російських билин, богатир, легендарний орач. Він уособлює селянську силу, силу російського народу. Згідно з однією з билин, він просить велетня Святогора підняти впала на землю сумку. Той не справляється із завданням. Тоді Микула Селянинович піднімає сумку однією рукою, повідомляючи, що в ній знаходиться «вся тягар земна», яка під силу тільки мирному, працьовитому орачеві.
4
5
6 Микула кричить (оре) сошкою. «Сошка у Оратів кленова» З якого дерева зроблена сошка? «Омешікі на сошки булатні». Металеві наконечники сохи називаються омешікамі. У сохи, якою оре Микула, омешікі булатні, тобто зроблені з найкращого металу, з булату. Ось «при сохи» прісушек, лопатка для одвороту землі, для того, щоб землю «в борозну валить». «Прісошечек у сошки срібний». Рогачик - рукоятка сохи. «А Рогачик-то у сошки красна золота». Це обжи, між ними знаходилася кінь. На шию коня надягали хомут, обжи прив'язувалися до хомута гужамі. «Гужики у неї так шовкові».
7 1 - Омешік загострений наконечник сохи. 2 - обжи голоблі сохи.
8 Як кричить в поле оратай - посвистує, А бороздочки він так помативает, А пенья-коріння вивертає, А великі щось каміння в борозну валить. У Оратів кобила солов'я, гужики у неї так шовкові, Сошка у Оратів кленовий, Омешікі на сошки булатні, Прісошечек у сошки срібний, А Рогачик-то у сошки красна золота. А у Оратів кучері гойдаються, що ні скачав чи перли розсипаються. «Скачи перли», або «скачав перли» - добірний перли, круглий, рівний, вищого гатунку. Уявіть собі: висипали з мішечка перли, і покотилися перлинні кульки по столу. Любов народу до билинному богатирю орачеві проглядає і в описі зовнішності Микули.
9
10 А ну тепер опис чобіт, які на богатиря орачі: У Оратів чобітки зелен сап'ян: Ось шилом п'яти, носи гостро, Ось під п'яту-п'яту горобець пролетить, Близько носа хоч яйце прокати. З чим порівнюються очі Микули? З очима сокола. А брови які? Соболині - як хутро чорного соболя. У Микули чоботи зшиті з сап'яну. Сафьян - вироблена цапина шкіра, м'яка, еластична. «У Оратів чобітки зелен сап'ян». Зауважте: не «чоботи», але «чобітки».
11 Одного разу рибалки, ловили рибу на Ільмень- озері, що в Новгорода, в мережах виявили чобіт з незвичайного для нашого часу матеріалу і абсолютно незвичної форми. Чобіт був з сап'яну (майстерно обробленої шкіри), з тонким зігнутим каблуком і високо загнутим догори носком. Вчені - археологи спочатку вирішили: підробка! Яке ж було їх здивування, коли вивчаючи билини, вони виявили такий опис чобіт богатиря: ... Чобітки з зелена сап'яну, Ось шилом п'яти, носи гостро, Ось під п'яту горобець пролети, Близько носка хоч яйце прокати!
12 П'яти значить «каблуки»; іменники п'ята і п'ята - споріднені слова. «Шилом п'яти» - з чим порівнюються п'яти, тобто підбори? «Шилом п'яти» - тобто каблуки тонкі, як шило. «Носи гостро» - які носи у чобітків? Ось під п'яту-п'яту горобець пролетить. Якщо «під п'яту горобець пролетить» - значить, каблуки у Микулин чобітків які: низькі або високі? (Високі.) Каблуки такі високі, що може горобець пролетіти. «Шилом п'яти, під п'яту горобець пролетить», - каблуки у Микулин чобітків дуже тонкі і високі. Близько носа хоч яйце прокати. «Носи гостро. біля носа хоч яйце прокати », - носи у чобітків гострі і такі рівні, що можна яйце прокатати. У Оратів капелюх пухова, А кафтанчік у нього чорна оксамиту. Як бачите, орач вийшов на роботу в поле в ошатному вбранні, немов би на свято.
13
14 А кінь у Микули солов'я. Солов'я кінь - це кінь такої масті: сама світло коричнева, але хвіст і грива білі. Кобила у богатиря орача теж богатирська. Микула на свого коня «пенья- коріння вивертає» і камінь не об'їжджає стороною, як це зазвичай робиться, а валить їх в борозну разом зі зораного землею, мовби й не помічаючи їх. Якщо Мікуліна кобила степом йде (від дієслова ступати), то іншим коням доводиться вже скакати, щоб не відстати від неї; а якщо вона грудьми піде, за нею вже ніякому коню не наздогнати. Купив її Микула «лоша з-під матінки», тобто лошам-сосунки, і заплатив за неї дуже дорого - п'ятсот рублів. Якби його кінь не кобилою була, а конем, то їй і зовсім ціни не було б.
15
16 Повз того місця, де «кричить оратай» Микула, проїжджає князь Вольга Святославович. Билинний князь Вольга Святославович теж не простий: богатир, та до того ж ще має чаклунський силою, чарівними мудростями. Він може звертатися в птахів, риб, звірів, причому, ставши птахом, рибою або звіром, він продовжує володіти незвичайною, богатирською силою.
17
18 В билині князь Вольга і орач Микула зустрічаються, і ми отримуємо можливість зіставити, порівняти князя і орача, виявити, в кого з них більше переваг - гідність не зовнішніх, а справжніх, таких, які і людини роблять героєм, і оточуючим людям на благо служать. Князь Вольга отримав від свого дядька, настільки але київського князя Володимира, три міста і відправився в ці міста, щоб отримати данину, за получки поїхав. З ним «Хоробрів дружінушка» в «тридцять молодців без єдиного» - тобто скільки дружинників з ним. А що значить Хоробрів. Більше двох днів Вольге довелося добиратися до Микули після того, як був почутий Вольга голос Микули і скрип його сошки - ось яким могутнім богатирем був орач! Звичайно, сила людини, його можливості, його могутність явно перебільшені в цьому описі. Чому в билині допущено таке перебільшення. Щоб підкреслити, яких колосальних зусиль вимагає від людини його основна діяльність - обробка землі. Щоб показати, які могутні люди ходять за сошкою, переорюючи рідні поля. Щоб, нарешті, висловити гордість за могутніх в роботі землеробів.
19 Билин билин часто використовували художній прийом перебільшення. Перебільшувалося могутність захисників батьківщини, перебільшувалася сила ворога, з яким російським богатирям доводилося боротися. Таке перебільшення в художніх творах називається гіперболою. У билинах дуже часто використовуються гіперболи; можна сказати, билини майже повністю будуються на гіпербола. Згадаймо з опису Микулин чобітків: «. під п'яту-п'яту горобець пролетить ». Ми тепер вживаємо слово хутро в значенні «волосяний покрив тварини» або «вироблена шкура хутрового звіра». А хто скаже, що означає іменник хутро в вираженні «солі три хутра». Порівняйте пари слів: вірш - віршик, сміх - сміх, хутро -. А хто з вас знає слово пуд? Мішок. Хутро - мішок зі шкір тварин. Пуд - російська міра ваги, що дорівнює приблизно шістнадцяти кілограмам. Микула каже: «Купив я солі ціле три хутра, кожен хутро-то був адже по сто пуд». Не може бути такого мішка, в який увійшло б сто пудів солі. Знову в билині застосована гіпербола.
20 Чому Вольга запрошує Микулу поїхати з ним «у товаришів»?
21
22 Які особливості побудови билини, її мови ви помітили?
23 Іменники і прикметники в зменшувально ласкательной формі. Прикметники часто використовуються в короткій формі. Дієслова в невизначеній формі з древнім закінченням -ти. Постійні епітети. Гіперболи.
24 Іменники зазвичай вживаються в зменшувально-ласкательной формі. Дружінушка, дядечко, батюшка, матінка, оратаюшко, земелька, бороздочки, сошка (а не «соха»), у Вольги жеребчики (а не «жеребці»), навіть мужики-розбійники названі мужичка-розбійничком. Прикметники також іноді зустрічаються в зменшено-ласкательной формі. Кобила соловенькая (замість «солов'я»), сошка кленовенькая (замість «кленова»).
25 Прикметники часто використовуються в короткій формі. Наприклад, в порівняннях при описі зовнішності Микули: скачав перли (замість «скачав перли», що означає «круглий, рівний, добірний перли»), очі ясна сокола (замість «ясного сокола»), брови чорна соболя (замість «чорного соболя» ), чобітки зелен сап'ян (замість «зелений сап'ян»), кафтанчік чорна оксамиту (замість «чорного оксамиту») і так далі.
26 Зустрінемо дієслова в невизначеній формі з древнім закінченням -ти. Наприклад: «стануть мужички мене похваліваті» (замість «хвалив»), «не могли до Оратів доїхати» (замість «доїхати»). Зустрінемо постійні епітети, багато хто з них вже відомі нам з інших творів усної народної творчості: кінь добрий, поле чисте, сонце червоне, небо ясне, ліси темні, моря сині, дружінушка Хоробрів, сошка кленова, кущ вербою.