Любов, закоханість і Даян -
з трьох можливо ль заперечення?
Пристрасть, ніжність, милування -
до любові є протистояння?
Можливо так, можливо ні -
душею править людина.
Керувати може сознаньем,
але ж любов завжди страждання.
Хоч в щастя сотні разів вмий -
немає її вічної під місяцем.
Тоді навіщо вона на словах
мати, навіть як кара,
або, не зустрівшись, в розлуки,
вважаючи близькість лише в хвилинах,
в ній силу духу знаходимо.
Любов, любов що про неї знаємо?
Про неї і говорити то складно,
і написати не всім можливо,
а, вже вдруге, взяти та полюбити.
Ні, до неї інша, вірно, нитка,
така як у Аріадни?
Скоріше так тепер, ніж ні,
адже без неї не милий і світло.
Поет, ти мудрий від Бога думкою,
розумно все в вірші твоєму,
але ми грішні на землю вийшли
і, видно, любимо лише в земній,
а не в божественному Даян,
в недосконалості і терзання,
приречені шукати любов
все життя, як відняту біль,
щоб захворіти, нехай померти,
і з нею жити, і з нею співати,
і змінювати, і відрікатися,
і повертатися, і прощатися.
О, Боже, дай мені хоч якусь,
я перетворю її в святу,
обретши тихо покланюсь
і їй з коханим поділюся.
Дайте мені любові шматочок,
але не малий, а великий-
Написав їй між рядків,
А вона мені -Добре
І ногою, та під дих,
і другою-нижче,
каже-ти, друже, лих
і не станеш ближче,
доброго вечора,
З повагою,
Я
Не ходи до неї більше, милий,
ти ж принц і принц красивий.
Не шукай собі принцесу,
вибирай легше "вагою"
і люби її як птицю,
журавля або синицю,
головне не брати Богиню
і люби її відтепер.
А на мій любові шматочок
я дарую тобі ковточок
життя терпкого вина,
за стезю, що в нас одна.
Спасибі, Володечка, радості тобі і щастя великого, з теплом - Віра.