Пунктуацією називається збори правил постановки розділових знаків, а також сама система розділових знаків, що вживаються в письмовій мові.
Поряд з графікою і орфографією пунктуація є найважливішим засобом оформлення листа.
Перші знаки - точки і чотири точки, розташовані ромбиком, - використовувалися в рукописних текстах задовго до появи друкарства. У європейській писемності пунктуація само як система графічних позначень була винайдена в середині XV ст. Вона була прийнята більшістю народів Європи. Однак ще в XVIII в. не було всіх тих знаків, які має сучасна пунктуація. Наприклад, в правилах Ломоносова не було тире, три крапки, лапок. Ці знаки з'являються лише до кінця XVIII ст.
Змінюється і значення знаків пунктуації. У цьому можна легко переконатися, якщо «докласти» нині діючі правила пунктуації до друкованих видань минулого. Так, наприклад, такі порівняно рідкісні в сучасній друку знаки, як двокрапка і крапка з комою, а також крапка з комою і тире, значно частіше використовувалися в XIX в. Ось як використовуються ці знаки у М.Ю. Лермонтова: «Люб'язна Софія Олександрівна; до самого нинішнього дня я був в жахливих клопотах »(лист С.А. Бахметьєва). «Тільки пізно ввечері Ашик-Кериб відшукав будинок свій: стукає він у двері тремтячою рукою, кажучи:" Ана, ана (мати), відчини: я божий гість: і холодний, і голодує, прошу, заради мандрівного твого сина, впусти мене "» ( «Ашик-Кериб»).
Крапка з комою і двокрапка тут функціонально різноманітніше, ніж в сучасній пунктуаційної системі.
Зміни, які відбулися і постійно відбуваються в пунктуації, стосуються не тільки звуження або, навпаки, розширення функціонального значення окремих знаків, але і появи нових значень і втрати старих.
Сучасну пунктуацію (в порівнянні з пунктуацією ХХ ст.) Відрізняє не стільки якісна зміна розділових знаків, норми їх вживання (хоча і це, безумовно, є), скільки нові загальні тенденції пунктуаційних оформлення тексту, прямо відображають синтаксичні перетворення сучасної мови, які проявляються, зокрема, в активізації експресивних конструкцій, в динамічної ритмування писемного мовлення в цілому.