Протипожежний захист забезпечується застосуванням засобів пожежогасіння та пожежної техніки, автоматичних установок пожежної сигналізації і пожежогасіння; впливом строї-них конструкцій об'єктів з регламентованими межі-ми вогнестійкості; використанням пристроїв, що обмежують поширення пожежі; організацією своєчасної евакуації людей і т.п.
де К-коефіцієнт, що враховує умови теплообміну; Fп - можлива площа поширення полум'я.
Для цих же цілей всередині будівель споруджують протипожежне-ні перешкоди: стіни, перегородки, перекриття, двері, ворота, люки, вікна та ін. Протипожежні стіни, виконуються з нього-рючих матеріалів і спираються на фундамент, зводять на всю висоту будівлі. Вони підносяться над покрівлею, якщо а елементах покриття є спаленні і важкозгораємі матеріали. Мі-мінімальними вогнестійкість протипожежних стін типів 1 і 2 з-ставлять відповідно 2,5 і 0,75 год, а у протипожежних дверей і воріт, якими забезпечені дверні та технологічні отвори в цих стінах, вона дорівнює 1,2 год.
Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечний висновок всіх, хто знаходиться в приміщеннях будівлі через евакуаційні ви-ходи. Необхідно, щоб число таких виходів з будинку, з каж-дого поверху і з приміщень було не менше двох. Вони мають у своєму розпорядженні-ся розосереджено. Протяжність шляхів евакуації визначають від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуації-ційного виходу. Двері на шляхах евакуації відкриваються по направ-лення виходу з приміщення або будівлі. Мінімальна ширина дверей дорівнює 0,8 м. Мінімальна ширина ділянок шляхів евакуа-ції встановлюється в залежності від призначення будівлі, проте вона повинна становити не менше 1 м.
Вираз для знаходження загальної тривалості еваку-ації р має вигляд
де - тривалість евакуації людей на першому етапі, що визначається за формулою
l - відстань від найбільш віддаленого місця до найближчого ви-ходу; v - швидкість руху по горизонтальному шляху; х'доп - допустима тривалість евакуації; l1 і v1 - відстань від робочого місця до виходу в коридор і швидкість руху на цій ділянці; l2 і v2 - довжина шляху по сходах і швидкість руху; l3 і v3 - довжина шляху від сходів до зовнішнього виходу і швидкість руху; - допустима тривалість евакуації лю-дей з будівлі в цілому.
Для гасіння пожеж застосовують воду, хімічні та повітр-но-механічні піни, інертні гази, водяна пара, галогенсодержащие вуглеводні, порошки і т.д.
Вода є найбільш поширеним і доступним середовищ-ством гасіння пожежі. Вона подається у вигляді компактного струменя, в розпиленому вигляді, у вигляді пари, в поєднанні зі змочувачами і пенообразователями. Необхідний напір води створюється стаціон-Нарнії пожежними насосами, що забезпечують подачу когось пактной струменя на висоту не менше 10 м, або пересувними пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду з гідрантів, які розміщують на території підприємства на відстані не більше 100 м один від одного вздовж доріг і не менше 5 м від стін будинків.
У виробничих будівлях обладнають внутрішні протидії пожежні водопроводи з пожежними кранами. Їх встановлюють на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, в КОРІДА-рах і на сходових клітинах. Кожен внутрішній пожежний кран оснащений прогумованим рукавом та пожежним стволом.
На підприємствах застосовують також стаціонарні автомати-етичні системи пожежогасіння - спринклерні і дренчерні установки, що складаються з мережі розгалужених трубопроводів. Спринклерная головка має спеціальний легкоплавкий замок, який утримує клапан в закритому стані. Під час загоряння при підвищенні температури цей замок спрацьовує і вода, що знаходиться в системі під тиском, автоматично надходить в зону загоряння. Одночасно подається сигнал тривоги. Дренчерні головки постійно відкриті. Вода подасться в дренчерних систему автоматично або вручну при спрацьовуванні пожежних датчиків, які відкривають клапан групової дії.
При гасінні пожеж широко застосовуються хімічні та повітряно-механічні піни. Хімічну піну одержують в пеногенераторах: струмінь води під тиском захоплює з бункера пенопорошок, змішується з ним, і піна, що утворилася пода-ється до осередку пожежі. Повітряно-механічна піна являє собою механічну суміш повітря, води і піноутворювача.
Інертні гази і пар також служать для гасіння пожеж. При подачі інертних газів (діоксид вуглецю, азот, аргон та ін.) І водяної пари в зону горіння знижується концентрація окислів-ля і процес горіння припиняється. Діоксид вуглецю в скраплений-ном стані зберігається в балонах під тиском 7 МПа. При виході з балона в результаті різкого падіння тиску він ох-лаждающей і перетворюється в снегообразную масу. Водяна пара використовують в основному для гасіння пожеж в приміщеннях.
У вогнегасних складах застосовують галогенсодержащие вугле-водень, які представляють собою гази або легкоиспаряющиеся рідини (фреон, хлорбромметан, бромистий етил та ін.). При введенні таких складів в зону горіння відбувається його по-тиск (гальмування). Вони ефективні при гасінні палаючих речовин в закритих об'ємах.
Тверді порошкоподібні вогнегасники речовини використовують для гасіння невеликих загорянь і в тих випадках, коли інші вогнегасні засоби незастосовні. До твердих огнетушащим речовин відносяться пісок, поташ, галун, суха земля, двууг-лекіслая сода і спеціальні склади. Вогнегасна дія по-Рошка полягає в ізоляції зони горіння. Спеціальні порош-кові склади вкидають в осередок пожежі, як правило, стисненим азотом або повітрям.
Первинні засоби гасіння пожеж - це внутрішні по-Жарнов крани, вогнегасники, пісок, ковдри, кошми, лопати, совки, багри, сокири і т.д. Широко застосовують ручні вогнегас-шітелі наступних типів: хімічні пінні (ОХП-10), вуглекислотні (ОУ-2, ОУ-5 та ОУ-8), порошкові (ОП-1, ОПС-10 і ін.).