У вітчизняній міфології так само існують міфи про хвостатих дів, які займали більшу частину легенд. Як вважали слов'яни, значна частина русалок - це душі потонули жінок, які покінчили життя самогубством. У слов'янську міфологію, вважають дослідники, образ русалки прийшов з України та з Східної Європи. У Росії, втім, їх вигляд змінився. З веселих і пустотливих створень русалки перетворилися в злих і мстивих істот, нарівні з "дідусем водяним".
Русалок, які співають веселі пісні чудовими і привабливими голосами, замінили на лісових річках растрепіте і Нечеси: блідолиці, з зеленими очима і таким же волоссям, завжди голі і завжди готові залучати до себе тільки для того, щоб без всякої особливої провини залоскотати до смерті і втопити .
Власне, уявлення про русалок склалися у нас під впливом, перш за все, казки Андерсена "Русалонька", а також однойменного діснеївського мультика. Тому більшість громадян (причому не тільки малолітніх) не сумніваються, що русалки живуть у воді, плещуть риб'ячими хвостами і вступають з людиною в складні відносини.
Однак великий знавець російського фольклору Олександр Сергійович Пушкін, звичайно, не дарма посадив свою русалку на дерево. Він, мовляв, знав, що російська русалка з заморськими подругами-Ундіна має не надто багато спільного. І риб'ячого хвоста у неї в помині немає.
В одних місцях (зап. Полісся, Україна) говорили, що русалка виглядають як молоді гарні дівчата, оголені або в білому; що вони з'являються в тому самому вигляді, в якому їх поховали, тобто в ошатному вбранні, з розпущеним волоссям і з вінком на голові (саме так за місцевим звичаєм обряджали померлих дівчат, як би влаштовуючи для них символічну весілля вчасно похорону). В інших місцях (Пинское Поліссі, Центральна Білорусія) русалок представляли у вигляді страшних, потворних, кошлатих баб, з відвислою грудьми, яку вони закидали за плечі. Про таких русалок розповідали, що вони "кудлаті як відьми", "горбаті і старі", "чорні, зарослі вовною", що у них "грудей як каміння" або "залізні цицкі"; вони ходять голі або в лахмітті, в руках тримають костур, кочергу, пральник, товкач.
Живуть русалки не тільки у воді. З клечальної дня до дня Петрова (С.Б. Русальний тиждень) вони виходять і, розсипаючись, аж до осені, по полях, перелісках і гаях, вони вибирають собі розлогу, схилену над водою вербу або плакучу березу, де і живуть. Вночі, при місяці, яка для них яскравіше звичайного світить, вони гойдаються на гілках, відгукуються між собою і водять веселі хороводи з піснями, іграми й танцями. Де вони бігали і гралися, там трава росте гущі і зеленішою, там і хліб народиться рясніше.
Але від них багато і шкоди. Можуть, наприклад, запитати мережі у рибалок або зіпсувати, а у малюнків псувати жорна і греблі. Вони можуть насилати на поля нищівні бурі, зливи, руйнівний град; викрадають у заснули без молитви жінок нитки, полотна і полотна, розстелені на траві для Белень; вкрадену пряжу, гойдаючись на деревних гілках, розмотують і підспівують собі під ніс хвалькуваті пісні. Подекуди розповідали, що русалки не завдають ніякої шкоди, а можуть лише налякати людину або пожартувати над ним. Однак переважна частина повір'їв відносить русалок до небезпечних духам, які переслідують людей, збивають їх з шляху, душать або лоскочуть до смерті, заманюють в воду і топлять, перетворюють в тварин або в будь - які предмети, можуть забрати собі немовляти, залишеного Жниця на межі (С.Б. Явна змішання з Марою і Ветшіцей). У таких випадках знаходяться різноманітні засоби і способи для боротьби з витівками лихих русалок, щоб робити їх нешкідливими для сільського домашнього господарства.
Як і інша нечисть, вони не виносять виду хреста, не можуть переступити через накреслений на землі коло, осяяний хресним знаменням; бояться часнику і будь-якого заліза, будь то голка, шпилька або ніж. Коли русалка гукає чоловіка на ім'я, слід зберігати мовчання: не знаючи імені, вона не в силах завдати шкоди. "Проти чар і підступів русалок, - пише фольклорист С.Максимов, - знайшлося ще зілля, рівносильне священній вербі і свічок Страсного тижня, - це полин, трава окаянна, бесколенная. Треба тільки користуватися її силою і застосовувати її на ділі вміючи. Йдучи після клечальної дня в ліс, треба брати цю траву з собою. Русалка неодмінно підбіжить і запитає: "Що у тебе в руках: полин або петрушка?" - "полин". - "Ховайся під тин", - голосно викрикне вона і швидко пробіжить мимо . Ось в це-то час і треба встигнути кинути цю траву прямо русалку в очі. Якщо ж ска зать "петрушка", то русалка відповість: "Ах ти, моя душка", - і візьметься лоскотати до тих пір, поки не піде у людини з рота піна і не впаде він, як мертвий, ниць ".
Для того щоб в період Русального тижня не змогли зашкодити русалки, люди дотримувалися спеціальні заборони, багато в чому збігаються з поминальними: уникали робіт, пов'язаних з прядінням, тканням, шиттям, не виконували ніяких польових і городніх робіт, які не підмазували піч і стіни хати, що не їздили за дровами в ліс і т.п. На ніч спеціально для русалки залишали на столі вечерю, на найближчих деревах або огорожі біля будинку залишали одяг.
До речі, одну з них можна схопити за руку, надіти на неї натільний хрест і привести додому. Русалки дуже охоче виконують будь-якого роду бабину домашню роботу, при цьому не бурчать і харчуються виключно парою. Правда, живуть вони в будинку всього рік, а на наступну Русаль тиждень отримують свободу і ховаються на дні річковому.
З русалкою цілком реальна і сімейне життя. Для цього вона повинна до смерті залоскотати свого обранця, забрати його на дно в власний будинок, де чоловік оживе і щасливо проведе залишок днів своїх у незвичайній розкоші. Русалочьі весілля влаштовуються тільки в найкоротші ночі.
Через тиждень після Трійці влаштовувалися русалочьи проводи. Для цього споряджалася ціла процесія. У різних місцях русалка хоронили по-своєму - у вигляді ляльки або дівчини в одній сорочці. Останній раз дозволялося русалкам з'явитися на землю в ніч на Івана Купала, після чого вони затихали вже до наступного року.
У русалок є родички - мавки. У мавок, за повір'ями, перетворюються діти, померлі без хрещення. Та ж доля чекає і тих нещасних немовлят, яких проклинають матері ще в утробі або до скоєння над нами таїнства хрещення; вони зникають з дому і стають русалками. Живуть мавки в лісах і є людям під виглядом молодих красивих дівчат. Так само як і русалки, вони заманюють чоловіків, заговорюють їх, приймаються лоскотати і не відпускають, поки не залоскочуть до смерті. Мавки намагаються мстити людям за те, що допустили їх померти нехрещеними і позбавили небесного царства.
У деяких місцях, де русалки вважалися водним духом, їх називали фараонкамі. Фараонкі - рідні сестри зарубіжних русалок, тобто ундин, тому що у будь-якої фараонкі неодмінно є риб'ячий хвіст. Вони водяться переважно в морях, і вже звичайно, на гілках сидіти ніяк не можуть.