Що може бути прекрасніше, ніж вона?
Як ранковий світанок ніжна,
І так прекрасна, як весна.
І як безмісячну ніч чорна.
Скажи мені, хто створив тебе?
Всі заворожено дивляться,
І за тобою однієї стежать,
Будь то старий, иль будь то молодий.
І чому ти така красива?
Твої прекрасні пориви.
Твій танець повільний, грайливий.
О, як легко і як красиво!
Але, чому ти так боїшся?
І в похмуру глиб прагнеш.
Спочатку тихо метушишся,
Потім в нічну далечінь умчішься.
Куди ти летиш кожен раз?
Як тільки сонця світло згасло,
А ніч заспівала свою розповідь,
Тебе втрачає пильне око.
І чому зливаєшся з темрявою?
Ти не боїшся бути однією.
І оксамит ночі, всім чужий,
Так доріг для тебе, такої рідної.
Скажи мені, де ти народилася?
Адже життя не з сонця почалася.
Прекрасно з вночі ужілась
І в службі їй ти присягнулася.
Але чому тоді ти тут?
Адже дня промені зараз живуть.
Але колір тобі не додадуть,
Хоч за день, хоч за п'ять хвилин.
І чому не хочеш летіти?
Тебе ж може і не стати.
Ти народжена в ночі літати.
Даремно Зроду-віку не витрачай!
Але чому не слухав мене?
Прошу, побережи себе,
Від дня, від сонця, від вогню!
Лети, будь ласка, до тіней!
Навіщо летиш все вище? Стій!
Направлений до сонця погляд сліпий.
У гонитві за мрією
Розтанув чорний вигляд твій.
Була ти тьмою народжена,
Була прекрасна, як весна,
Як ранковий світанок ніжна.
Як шкода, що сонцем спалена.
Твій вигляд, крила, твій політ,
Священик тихо відспіває.
А ніч тебе все чекає і чекає.
Як шкода, що смерть не всім йде.
Особливо тобі, нічна дочка.
О, якщо б тільки міг допомогти.
Бажаю це перемогти,
Метелик, чиї крила немов ніч.