Що змінилося? Якої тривалості буде відпустка.
Ці та інші питання в останні дні все частіше доводиться чути від громадян.
Для початку поспішаємо заспокоїти - істотних змін не буде.
У висновку хотілося б відзначити, що наше трудове законодавство з часом може змінюватися, але змінити його в сторону зменшення гарантій прав працівника на відпустку нижче параметрів, прописаних в Конвенції, буде вже неможливо.
P.S. Для зручності нижче наводимо повний текст Конвенція МОП № 132 "Про оплачувані відпустки".
З повагою, до нових зустрічей.
Конференція Міжнародної організації праці
Конвенція N 132
Про оплачувані відпустки
(Переглянутої У 1970 РОЦІ)
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо оплачуваних відпусток, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
Положення Конвенції здійснюються шляхом національного законодавства в тій мірі, в якій вони не впроваджуються в життя іншим шляхом: через колективні угоди, арбітражні рішення, судові постанови або офіційними органами щодо встановлення заробітної плати або будь-яким іншим шляхом, що відповідає практиці цієї країни з урахуванням існуючих у ній умов.
1. Конвенція застосовується до всіх працюючих за наймом, за винятком моряків.
1. Кожна особа, до якої застосовується ця Конвенція, має право на щорічну оплачувану відпустку встановленої мінімальної тривалості.
2. Кожен член Організації, який ратифікував Конвенцію, вказує тривалість відпустки в заяві, що додається до документа про ратифікацію.
3. Відпустка ні в якому разі не може становити менше трьох робочих тижнів за один рік роботи.
4. Кожен член Організації, який ратифікував Конвенцію, може згодом, у новій заяві, повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він встановлює більш тривалу відпустку, ніж той, який був зазначений при ратифікації.
1. Особа, тривалість роботи якого протягом будь-якого року менша від тієї, яка потрібна для набуття права на повну відпустку, передбачений в попередній статті, має право за такий рік на оплачувану відпустку, пропорційний тривалості його роботи протягом цього року.
2. Вираз "рік" у пункті 1 цієї статті означає календарний рік або будь-який період такої ж тривалості, визначений компетентним органом влади або іншим відповідним органом кожної країни.
1. Для отримання права на будь-який щорічна оплачувана відпустка потрібен мінімальний період роботи.
2. Тривалість будь-якого такого періоду роботи визначається компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні, але не повинна перевищувати шести місяців.
3. Метод підрахунку тривалості періоду роботи з метою визнання права на відпустку встановлюється компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні.
4. Відповідно до умов, визначених компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні, відсутність на роботі з таких причин, не залежних від зацікавленого працює за наймом особи, як хвороба, нещасний випадок або відпустку по вагітності та пологах, зараховується до стажу роботи.
1. Офіційні і традиційні святкові та неробочі дні, незалежно від того, припадають вони на період щорічної відпустки чи ні, не зараховуються як частина мінімальної щорічної оплачуваної відпустки, передбаченого пунктом 3 статті 3 цієї Конвенції.
2. Відповідно до умов, визначених компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні, періоди непрацездатності, спричиненої хворобою або нещасним випадком, можуть не зараховуватися як частина мінімальної щорічної оплачуваної відпустки, передбаченого пунктом 3 статті 3 цієї Конвенції.
1. Кожна особа, яка користується відпусткою, передбаченою в цій Конвенції, отримує за повний період цієї відпустки принаймні свою нормальну чи середню заробітну плату (включаючи еквівалент готівкою будь-якої частини цієї винагороди, яка зазвичай видається натурою і яка не є постійною виплатою, виробленої незалежно від того, чи перебуває ця особа у відпустці чи ні), нараховану відповідно до методу, який визначається компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні.
2. Суми, що належать до виплати згідно з пунктом 1 цієї статті, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і підприємця.
1. Розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні.
2. Якщо інше не передбачено в угоді, що стосується підприємця і зацікавленого працює за наймом особи, і за умови що тривалість роботи такої особи дає йому право на це, одна з таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.
1. Безперервна частина щорічної оплачуваної відпустки, зазначена в пункті 2 статті 8 цієї Конвенції, надається і використовується не пізніше ніж протягом одного року, і залишок щорічної оплачуваної відпустки не пізніше ніж протягом вісімнадцяти місяців, рахуючи з кінця того року, за який надається відпустку.
2. Будь-яка частина щорічної відпустки понад визначену мінімальну тривалість може бути відстрочена за згодою зацікавленої особи, що працює за наймом, на період, що перевищує той, який зазначений в пункті 1 цієї статті, але не виходить за певну межу.
3. Мінімум і межі часу, згадані в пункті 2 цієї статті, визначаються компетентним органом після консультації з зацікавленими організаціями роботодавців і працівників або шляхом колективних переговорів або таким іншим методом, що відповідає національній практиці, який може бути сумісний з національними умовами.
1. Період, коли надається відпустка, якщо він не встановлюється правилами, колективними угодами, арбітражним рішенням чи іншими способами, що відповідають національній практиці, визначається підприємцем після консультації із зацікавленою особою, що працює за наймом, або з його представниками.
2. При визначенні періоду, коли надається відпустка, слід враховувати вимоги роботи і можливості для відпочинку, наявні в осіб, що працюють за наймом.
Працює по найму особі, який пропрацював мінімальний період, відповідний тому, який може вимагатися в силу пункту 1 статті 5 цієї Конвенції, надається після припинення роботи оплачувана відпустка, пропорційний тривалості періоду його роботи, за який він ще не отримав відпустки, або замість цього йому виплачується компенсація або надається еквівалентне право на майбутню відпустку.
Угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувані відпустку, передбачений пунктом 3 статті 3 цієї Конвенції, або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією, або іншим чином, відповідно до національних умов, визнаються недійсними або забороняються.
Компетентний орган влади або інший відповідний орган у кожній країні можуть встановлювати спеціальні правила щодо тих випадків, коли працює за наймом займається в період відпустки діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу, що суперечить меті відпустки.
Ефективні заходи, які відповідають методам проведення в життя положень Конвенції, приймаються для забезпечення належного застосування і втілення в життя правил або положень про оплачувані відпустки за допомогою належної інспекції чи іншим чином.
1. Кожен член Організації може взяти зобов'язання за цією Конвенцією окремо:
a) щодо осіб, які працюють за наймом в секторах економіки, інших, ніж сільське господарство;
b) щодо осіб, які працюють за наймом у сільському господарстві.
2. Кожен член Організації обумовлює при своїй ратифікації, чи приймає він зобов'язання за Конвенцією щодо осіб, перелічених в підпункті "a" пункту 1 цієї статті, стосовно осіб, перелічених в підпункті "b" пункту 1 цієї статті, або у відношенні і тих та інших.
3. Кожний член Організації, який при ратифікації взяв зобов'язання за цією Конвенцією, виключно щодо осіб, перелічених в підпункті "a" пункту 1 цієї статті, або осіб, перелічених в підпункті "b" пункту 1 цієї статті, може згодом повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він бере зобов'язання за Конвенцією щодо всіх осіб, до яких застосовується ця Конвенція.
Цією Конвенцією переглядаються Конвенція 1936 року про оплачувані відпустки, а також Конвенція 1952 року про оплачувані відпустки в сільському господарстві за таких умов:
a) взяття зобов'язань за цією Конвенцією стосовно осіб, які працюють за наймом в секторах економіки, інших, ніж сільське господарство, членом Організації, який є учасником Конвенції 1936 року про оплачувані відпустки, автоматично призводить до негайної денонсації цієї останньої Конвенції;
b) взяття зобов'язань за цією Конвенцією щодо осіб, які працюють за наймом у сільському господарстві, членом Організації, який є учасником Конвенції 1952 року про оплачувані відпустки в сільському господарстві автоматично призводить до негайної денонсації цієї останньої Конвенції;
c) набуття чинності цією Конвенцією не означає закриття Конвенції 1952 року про оплачувані відпустки в сільському господарстві для подальшої ратифікації.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її посередництвом актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожен член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Повідомляючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією чинності.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Кожен раз, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено інше, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 19, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Конвенція набула чинності 30.06.1973.