Важливим фактором для будівельників є технологічність будівлі, що зводиться в цілому, включаючи технологічність використовуваних монтажних елементів, які мають на увазі:
- мінімальна кількість типорозмірів елементів, які монтує, т. е. ступінь типізації конструкцій;
- максимальна будівельна готовність поставки конструкцій - ступінь точності геометричних розмірів і положення закладних деталей;
- зручність стропування, підйому, встановлення та вивірки всіх елементів;
- простота і зручність закладення всіх стиків і заливки швів;
- близький до 1 показник монтажної маси, що виражає відношення середньої ваги конструкцій до максимального, т. е. їх укрупнення і равновесность.
Комплексний технологічний процес монтажу збірних будівельних конструкцій - сукупність процесів і операцій, в результаті виконання яких отримують каркас, частина будівлі або споруди, повністю зведена споруда. Вся сукупність процесів, що дозволяє отримати готову змонтовану продукцію, складається з транспортних, підготовчих, основних і допоміжних процесів.
Транспортні процеси складаються з транспортування конструкцій на центральні і приоб'єктні склади, навантаження і розвантаження конструкцій, сортування і укладання їх на складах, подачі конструкцій з укрупненого або складів на монтаж, транспортування матеріалів, напівфабрикатів, деталей і пристосувань в зону монтажу. При складуванні конструкцій особливо контролюють їх якість, розміри, маркування та комплектність. При монтажі будівель з транспортних засобів виключаються процеси розвантаження і сортування, так як конструкції відразу подаються на монтаж.
Підготовчі процеси включають: перевірку технічного стану конструкцій, укрупнювальне збирання, тимчасове (монтажне) посилення конструкцій, підготовку до монтажу та облаштування, подачу конструкцій у вигляді монтажної одиниці безпосередньо до місця установки. Додатково входять процеси по оснащенню конструкцій пристосуваннями для тимчасового їх закріплення і безпечного виконання робіт, нанесення настановних рисок на монтовані елементи, натяку риштовання і сходів, якщо це буде необхідно зробити наведене до підйому конструкцій.
Допоміжні процеси включають підготовку опорних поверхонь фундаментів, вивірку конструкцій, якщо її виконують після їх установки, пристрій риштовання, перехідних майданчиків, сходів та огорож, виконуваних в період установки конструкцій.
Основні ілімонтажние процеси-установка конструкцій в проектне положення, т. Е. Власне монтаж. До складу монтажних процесів входять:
- підготовка місць установки збірних конструкцій;
- строповка і підйом з необхідним переміщенням в просторі, орієнтуванні та встановлення з тимчасовим закріпленням;
- остаточна вивірка і закріплення;
- зняття тимчасових кріплень;
- закладення стиків і швів.
Залежно від виду конструкцій, монтажного оснащення, стиків і умов забезпечення стійкості, вивірку можна здійснювати в процесі установки, коли конструкція утримується монтажним краном, або після установки при тимчасовому її закріпленні.
Наведена структура процесу монтажу будівельних конструкцій є узагальнюючої і в кожному конкретному випадку може бути уточнена в бік збільшення або зменшення підлягають виконанню окремих операцій і процесів.
Технічні засоби забезпечення монтажу. Стропування конструкцій.
Для монтажу конструкцій і деталей будівель застосовують такі види обладнання:
- такелажні пристрої, призначені для стропування конструкцій - стропи, траверси, захвати, карабіни;
- обладнання для переміщення конструкцій - лебідки, блоки і поліспасти, домкрати, талі, монтажні щогли, шеври;
- обладнання для закріплення і закладення монтажних стиків - зварювальні апарати, трансформатори, компресори, апарати для нанесення протикорозійних покриттів, герметизації стиків і т.п .;
- монтажні пристосування для тимчасового закріплення і вивіряння конструкцій - кондуктори, розпірки, підкоси, струбцини;
- обладнання для зміни робочого місця монтажників - драбини, підмостки, люльки, підвісні майданчики.
Стропування - це операція по кріпленню конструкцій (деталей) до гака крана з метою їх підйому. Відповідно расстроповка - це звільнення конструкцій від гака крана після їх установки в задане положення.
Загальні правила стропування полягають у наступному.
Захватні пристрої закріплюють, щоб повністю виключити саморасстроповку і падіння конструкцій при підйомі.
Стропи і захватні пристрої вибирають виходячи з форми і маси конструкцій. Інакше при підйомі конструкцій в них можуть виникнути зусилля, не передбачені розрахунком, що призведе до деформацій (пошкоджень) конструкцій, висмикування монтажних петель, їх обриву і аварії. Не дозволяється застосовувати випадкові, яких не перевірено стропувальні пристрою. Потрібно користуватися тільки вантажозахоплювальними пристроями, що мають клеймо, відповідними масі і виду конструкцій, передбаченими проектом виробництва робіт (ППР) або картами трудових процесів.
Стропи кріплять до конструкцій в місцях, передбачених для цієї мети або зазначених в проекті. Якщо це виконати неможливо, зміна місць стропування узгодять з проектною організацією.
Стропування повинна забезпечувати стійку рівновагу конструкції в підвішеному стані, тому точки підвісу повинні бути розташовані вище центру її тяжкості. Це дозволяє наводити конструкцію на проектні опори при її установці без великих зусиль.
Конструкції піднімають в положенні, близькому до проектного: вертикальні елементи - в вертикальному, горизонтальні - в горизонтальному. Елементи, проектне положення яких має бути похилим (окремо стоять розкоси, елементи зв'язків, сходові марші), піднімають стропами різної довжини, що забезпечують підйом елемента в похилому положенні.
При строповке конструкцій в обхват універсальним канатним стропом попередньо на гострі кути конструкцій встановлюють під строп підкладки, які захищають канат від зламу та пошкодження пасом.
Класифікація методів монтажу повнозбірних будівель.
Повнозбірні будівлі бувають каркасно-панельними, великопанельними і крупноблочними.
Повнозбірні будівлі зводять з великих, переважно легкобетонних блоків, панелей і об'ємних елементів. До повнозбірних будинків можуть бути віднесені і будівлі в великопанельному виконанні з ядром жорсткості з монолітного залізобетону або будівлі, що зводяться методом підйому перекриттів.
Каркасно-панельні будинки монтують баштовими, башенно-стріловидними або приставними кранами поярусно, а великоблочні збирають на майданчику з об'ємних елементів, повністю оброблених і укомплектованих інженерним обладнанням в заводських умовах.
Важливе значення має послідовність установки збірних елементів в будівлях і спорудах. Прийнята черговість установки елементів повинна забезпечувати стійкість і їх геометричну незмінність не тільки після монтажу, але і на стадії їх підйому. Залежно від послідовності установки конструкцій в проектне положення розрізняють: роздільний, комплексний і змішаний методи.
При роздільному методі всі однотипні елементи (фундаменти, колони, ригелі) в межах всієї будівлі, монтажної дільниці або тільки на одній захватці встановлюють за один прохід крана. До монтажу елементів іншого типу приступають тільки після набору бетоном в стиках з'єднань необхідної міцності. Цим методом монтують одноповерхові промислові будівлі великої протяжності. Переваги методу в тому, що найбільш ефективно використовуються монтажні крани і значно спрощується вивірка конструкцій.