Ім'я: Валентина Толкунова (Valentina Tolkunova)
Вік: 63 року
Місце народження: Армавір, Краснодарський краї # 774;
Місце смерті: Москва
Сімейний стан: була заміжня
Валентина Толкунова - біографія
Глядачі бачили в ній ідеал російської жінки: скромна, красива, з ниткою перлів в довгій косі. Вона завжди виглядала спокійною і затишною. І ніхто не знав, що насправді відбувається в її душі.
Синенький скромний платочек падав з опущених плечей. - чистим дзвінким голосом співала восьмирічна дівчинка, завмерши посеред кімнати зі шваброю в руці.
- Валя, - гукнула її мама, яка з'явилася в дверях. - Давай закінчуй, скоро батько з роботи прийде.
Дівчинка кинулася віджимати ганчірку і з перебільшеним запалом продовжила намивати підлогу. Ось завжди у неї так! Як тільки почує хорошу пісню, забуває про все на світі. Так і хочеться до нескінченності вслухатися в ці прекрасні звуки. А ще дуже хочеться так само красиво співати.
Програвач і комплект грамплатівок із записами Шульженко, Утьосова. Русланової були найбільшою цінністю в їхній родині. В цьому будинку часом не вистачало грошей на найнеобхідніше, але музика звучала постійно. Мама Валі, Євгенія Миколаївна, завжди щось наспівувала: стоячи біля плити, сидячи за швейною машинкою, затіваючи прання. Маленька Валюша Толкунова, наслідуючи мамі, теж включала програвач, коли їй доручали зайнятися прибиранням. Правда, на відміну від мами, вона постійно забувала про справу, захопившись співом.
Батьки, працівники залізниці, переїхали на околицю Москви з Краснодарського краю з однорічною Валюша на руках. Сім'я отримала скромне житло, а незабаром на світ з'явився братик Сергійко. Євгенія Миколаївна поступово приходила до тями після всього, що їй довелося пережити. У 1938 році її батька репресували, а вона стала дочкою ворога народу. В ті часи молодій дівчині з таким клеймом жилося непросто, але тепер, здається, все налагоджувалося.
Одного разу Валя прибігла додому зі школи радісна і збуджена.
- Мама, мама, мене взяли в хор! - з порога поділилася вона новиною.
Початок кар'єри Толкунової
Виявляється, в школу приїжджала комісія, що відбирала перспективних дітей в хор Центрального будинку залізничників. З усієї школи взяли всього сім чоловік, і Валя виявилася в їх числі. Хором керував сам Семен Дунаєвський, брат відомого композитора, і потрапити до нього було величезною честю. Дівчинка просто літала на крилах від щастя. Вона співатиме на справжній сцені, їй будуть плескати глядачі. Її мрія збулася!
Уже через кілька місяців здатну виконавицю перевели з молодшої групи хору в старшу. А через два роки вона вперше виступила в ролі солістки. Як вона хвилювалася тоді! Перед виходом на сцену кілька разів перев'язувала піонерський галстук і нескінченно питала подружку, що не розпатлана її білий бант.
На сцену Валя Толкунова вийшла на тремтячих ногах: стояти попереду всіх - зовсім не те ж саме, що співати в третьому ряду праворуч. Виявила, що на неї спрямовані сотні уважних очей, і злякалася ще більше. Заспокоїлася, лише коли побачила підбадьорливу посмішку своєї вчительки, Тетяни Миколаївни. Звичайно, у неї все вийде! Вона стільки разів співала цю пісню і прекрасно з нею справлялася. Дівчинка ще раз глянула на викладачку, глибоко зітхнула і приготувалася.
Цей концерт, як і багато інших, пройшов чудово. Дитячий хор користувався популярністю, його запрошували виступати в Кремлівському палаці з'їздів, в Колонному залі Будинку спілок і на інших престижних майданчиках. Найкращі оркестри країни записували свої концерти з його участю. Валя жила музикою і тільки нею. І, хоча вона дуже добре вчилася в школі і могла вчинити практично в будь-який вуз, у неї не було сумнівів у виборі майбутньої професії.
Робота в оркестрі
Валя вперше побачила Юрія вже після того, як пройшла конкурсне прослуховування. У той момент з ансамблю пішла вокалістка, і керівник вирішив пошукати нову серед студенток музичних вузів. Толкунова вчилася на диригентсько-хоровому відділенні, у неї був перший сопрано, і, що важливо для солістки біг-бенду, приваблива зовнішність. Комісія відібрала кілька претенденток, і вони зустрілися з музикантами оркестру. Валя не надто хвилювалася: вона взагалі не була впевнена, що хоче і зможе співати джаз, а на прослуховування пішла просто тому, що її попросили.
І ось, коли всі музиканти вже зайняли свої позиції, з'явився він. У модних затемнених окулярах, в джинсовій куртці, з скуйовдженим волоссям, Саульський увірвався в зал, як ураган, і вся атмосфера невловимо змінилася. Він випромінював таку потужну енергію, що в його присутності всім хотілося підібратися, випрямити спину, підняти підборіддя і показати себе з найкращої сторони.
Так сталося і з Валею. Вона раптом зрозуміла, що дуже хоче працювати під керівництвом цієї унікальної людини. І коли настала її черга виконати задану композицію, виклалася на сто відсотків.
Він вибрав її. Почалися репетиції, дуже складні для молодої співачки. Адже вона, вихована в традиціях класики, про джаз знала дуже мало.
- У вас чудовий голос, - говорив Толкунової Саульський. - Саме те, що нам потрібно.
- Ви думаєте, я зможу? -Питаю розгублена Валя, у якій тільки що кілька разів поспіль не вийшло відтворити складний джазовий малюнок.
- Ви співаєте краще за всіх, кого я чув, - заспокоював він її, і вона вірила.
Валентина Толкунова - біографія особистому житті
Вони часто залишалися удвох після репетицій, щоб попрацювати над найскладнішими моментами. А потім він відвозив дівчину додому, по дорозі розповідав про джаз, про великих музикантів і знаменитих оркестрах. Вона слухала його як заворожена. Він здавався їй богом, який спустився до простих смертних з недосяжного Олімпу.
Якось раз Юрій Сергійович запросив Валю в ресторан. З дитинства звикла до спартанського побуті, вона відчувала себе дуже ніяково в розкішній обстановці. Їй здавалося, що в своєму простенькому платтячку вона виглядає недоречно і поводиться якось неправильно-Обожнюваний керівник цього разу говорив не про музику. Він розпитував дівчину про її сім'ю, про те, як вона проводить вільний час, чим захоплюється. Він зумів зробити так, що Валя розслабилася, а після його невимушених компліментів перестала думати, що виглядає гірше інших.
Вона закохувалася в нього все більше і більше, хоча сама не розуміла, що відбувається. У неї було занадто мало життєвого досвіду, щоб відрізнити захоплення учителем від любові до чоловіка. А коли усвідомила, в чому справа, то злякалася. Як вона могла на щось сподіватися? Він старший за неї на вісімнадцять років, до того ж знаменитість, за ним бігають шанувальниці, а вона. просто починаюча співачка. Пропозиція руки й серця стало для неї цілковитою несподіванкою. «Так», - прошепотіла дівчина і застигла в обіймах свого коханого, намагаючись приховати виступили на очах сльози щастя.
П'ять років, проведені з Юрієм, пролетіли як в казці. Її любив кращий чоловік на землі, вона виступала зі знаменитим оркестром, багато дізналася і багато чому навчилася. Нарешті, вона вперше в житті жила в матеріальному достатку. У них була квартира в центрі, машина, на гастролях вони зупинялися в кращих готельних номерах.
А одного разу вона повернулася додому від мами завчасно і застала чоловіка з іншого. Зрада улюбленого стало для дівчини справжнім потрясінням. Чоловік просив вибачення, пояснював, що це випадковий зв'язок. Але хіба можна зробити таке, якщо любиш по-справжньому?
Валентина Толкунова кинула все - благополучне життя, роботу в оркестрі. Поїхала в село, щоб побути на самоті, чи не чути слів співчуття, не бачити очей, наповнених жалістю. Їй здавалося, що це кінець, а попереду - одна безпросвітна тьма.
У неї не було ні роботи, ні грошей, ні надії. Зате були прекрасний голос і незабутня манера виконання, які помітив не тільки Саульський. Незабаром Валентині надійшла пропозиція виступити на ювілейному концерті Володимира Шаїнського. Вийти на одну сцену з Муслімом Магомаєвим і Людмилою Зикіної, а головне, з кумиром її дитинства Клавдією Шульженко - про таке вона не могла навіть мріяти!
І ось вже Валя за лаштунками Будинку спілок, готується до виступу, стоячи біля дзеркала. Футболка начебто нічого, але туфлі. Валя подивилася на свої ноги і мало не разревелась.Туфлі, які вона не викидала тільки тому, що не було грошей на нові, виглядали просто жахливо: потерті, розношена, зі збитими носами. Хіба можна в таких на сцену?
- Ну що, хвилюєшся? -Запитала молоду артистку Людмила Зикіна.
А Валя геть забула про хвилювання. Всі думки зайняли злощасні туфлі!
- Так ось, - опустивши очі, сказала вона. - Туфлі у мене, здається, не дуже.
- О Боже! - вигукнула співачка. - Пішли зі мною.
У гримерці у Зикіної знайшлася пара відповідних туфель, і Валентина, щаслива, вибігла на сцену. Коли після закінчення номера їй аплодували глядачі, вона думала тільки про одне: не забути б подякувати Людмилу Георгіївну.
Валентина Толкунова і Юрій Папоров
Валентина думала, що більше не зможе довіряти жодному чоловікові. І, звичайно, більше ніколи нікого не полюбить: занадто сильною була біль від нанесеної Юрієм образи. Вона кілька років була одна, хоча шанувальники, яких з'являлося все більше і більше, постійно надавали їй знаки уваги. Толкунової вже було 28 років, вона дуже хотіла дитину, але не могла нікому відкрити своє серце.
З Юрієм Папорова вони познайомилися в посольстві Мексики. Вона співала, він виступав в ролі перекладача. Валентину підкупили його спокій і непохитна впевненість у собі. Він красиво залицявся, поводився як справжній джентльмен і не квапив ЄЕС відповіддю. Його звали так само, як і її першого чоловіка, він теж був набагато старший за Валі. Може, вона несвідомо сподівалася на продовження першого кохання.
Валентина вийшла за Юрія заміж, у них народився довгоочікуваний дитина - син Коля. Молода мати не могла надихатися на свою кровиночку. Їй не хотілося відпускати його з рук, не хотілося їхати на концерти, але у неї не було вибору -такова доля артистки. Добре, що у сина була прекрасна бабуся - Вале часто доводилося залишати малюка під її опікою.
Чоловік, журналіст-міжнародник, писав книгу про Льва Троцького, і тому поїхав у відрядження до Мексики. Затримався там на довгих дванадцять років, приїжджаючи лише зрідка, не частіше двох разів на рік. Спочатку він кликав з собою дружину: хотів, щоб вона залишила улюблену роботу і стала домогосподаркою. Але для Валентини, співачки від Бога, життя поза сценою була просто немислима. Юрій ніяк не міг цього зрозуміти.
Поступово вони стали зовсім чужими людьми. Офіційно Толкунова була заміжня, але насправді - одна. У народі таких жінок називають солом'яними вдовами. Вона одна ростила сина, розриваючись між дитиною і постійними гастролями, одна приймала всі важливі рішення, одна проводила рідкісні вільні вечори.
Валентина Толкунова: Знайшла-і знову втратила
- Валюша, ти ж давно повинна бути народною артисткою, - в черговий раз говорив Толкунової її концертний директор.
- Я і так народна, хіба ні? - спокійно посміхалася співачка. - Мене від Камчатки до Калінінграда люблять і знають.
- Але ж звання теж дає якісь можливості. Ти б підметушилась: зустрілася з потрібними людьми, заспівала на ювілеї. Дивишся, і по телевізору частіше б показували.
- Не потрібно мені ніяке телебачення. Головне - у мене є гастролі.
Для неї це дійсно було важливіше за все - особистий контакт з глядачем, можливість бачити очі людей, відчувати, що її чують і розуміють. Вона знайшла свою нішу на естраді і місце в серцях мільйонів слухачів.
Але все-таки не може жіноче серце обходитися без любові і тепла. Їх подарував співачці фізик-ядерник Володимир Баранов. На людях вони вели себе як хороші знайомі - обидва були невільні. Валентина не хотіла розлучатися з-за сина, у Володимира росла дочка. Зустрічалися таємно, не дуже часто. А потім місяцями згадували ці побачення, гріючись своїм пізнім почуттям.
Володимир був невиліковно хворий. Після роботи на Чорнобильській АЕС у нього швидко розвивалося онкологічне захворювання. Валентина не хотіла вірити в те, що дні його полічені. Вона переконувала улюбленого, що він вибереться, адже він такий сильний і так потрібен їй. Хвороба перемогла. Її Володя помер, а вона навіть не змогла прийти на його похорон - не хотіла викликати пересудів.
Валентина Толкунова: Останній концерт
Незабаром на батьківщину повернувся її чоловік. Того чоловіка, за якого вона колись виходила заміж, неможливо було впізнати. Після автомобільної аварії він почав втрачати зір і слух, з'явилися і інші хвороби. Валентина прийняла його, не роздумуючи. Найняла доглядальницю, оточила турботою і увагою. «Я не можу інакше», - відповідала вона рядком зі своєї пісні знайомим, які дивувалися такому всепрощення. Адже він фактично кинув її!
У той момент вона вже знала, що у неї рак. Знала, але не говорила своїм близьким, щоб не хвилювати. Погодилася на операцію, а після неї знову вирушила на гастролі, хоча лікарі настійно радили відпочити. Але вона не могла відпочивати, не могла залишатися одна в чотирьох стінах. Тільки на концертах Валентина Василівна Толкунова відчувала, що ще продовжує жити, що потрібна людям. Рідні вважають, що ця самовіддача її і підкосила, вимотала, виснажила, зробила беззахисною перед хворобою. Толкунова не вміла працювати упівсили, при цьому не живилася енергією від залу, як це робить більшість артистів.
Останній концерт Валентини Толкунової відбувся в Могильові. Вона насилу вийшла на сцену, а в середині виступу у неї раптом різко закрутилася голова, все попливло перед очима. Зреагувала директор повів її за лаштунки. Але вона твердо сказала: «Я хочу доспівати» - і вийшла на сцену. Плутала слова, пропускала цілі рядки, але не втрачала мелодію. Глядачі, розуміючи стан співачки, аплодували їй стоячи. Після концерту Валентину відвезли в реанімацію. Вона померла через місяць. Було їй на той момент всього 63 роки.
