Дійсно, досить часто відібрання дітей у батьків, які є хронічними алкоголіками або психічно хворими людьми, а саме - дітей, які існують (саме "існують", а не "живуть") в страшних антисанітарних або пожежонебезпечних умовах, яких тижнями толком не годують і не миють, які піддаються фізичному і психічному насильству, викликає різко негативну реакцію окремих осіб і представників "правозахисних" громадських організацій. Інший раз ці суспільно активні громадяни домовляються до гасел, типу: «Відібрання дитини - знаряддя політичних репресій!».
Найцікавіше в подібних ситуаціях полягає в тому, що такі "правозахисники" тільки шумлять з приводу відібрання дитини, не роблячи ніяких дій, щоб внести свій особистий вклад в порятунок подібної сім'ї, допомагаючи витягувати її з "болота" пияцтва, дармоїдства і злиднів.
Очевидно, що праві ті, хто каже, що «сім'я - це найкраще середовище для проживання і виховання дитини», і з цим важко посперечатися, але при цьому ніколи не можна забувати, що головним правом будь-якої дитини є право на охорону життя і здоров'я! А тому в певних випадках дилеми «відбирати або залишати» бути не повинно, і якщо очевидна загроза життю і здоров'ю дитини, то його необхідно відбирати.
Безумовно, дана міра є вимушеним актом з боку держави, а тому вона застосовується тільки в 3-х випадках:
- безпосередньої загрози життю дитини або його здоров'ю за рішенням уповноваженого органу з подальшим отриманням (протягом 7 днів) рішення суду;
- за рішенням суду, внаслідок позбавлення батьківських прав;
- за рішенням суду, внаслідок обмеження батьківських прав.
1 випадок - негайне відібрання дитини
Ця процедура здійснюється тільки органами опіки та піклування і лише в тих ситуаціях, коли «зволікання смерті подібно», і очевидність цього факту не викликає сумніву. Сама процедура регламентована ст.77 Сімейного кодексу Російської Федерації (далі - Сімейний кодекс), і в необхідних випадках супроводжується залученням до виконання даного рішення співробітників органів внутрішніх справ 1.
Негайне відібрання дитини проводиться на підставі відповідного акта органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації, або акта глави муніципального освіти в разі, якщо законом суб'єкта Російської Федерації органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями з опіки та піклування.
Одночасно з ініціюванням процедури відібрання дитини орган опіки та піклування зобов'язаний повідомити територіального прокурора і далі забезпечити тимчасове влаштування дитини. Потім протягом семи днів орган опіки повинні звернутися до суду з позовом про позбавлення або обмеження батьківських прав.
Також суд повинен врахувати і думку дитини у віці від 10 років при вирішенні питання про розлуку з батьками. Цим правом він наділений відповідно до ст. 12 Конвенції ООН про права дитини та ст. 57 Сімейного кодексу. І лише при наявності підстав, суд може зробити висновок, що присутність дитини в суді може надати на нього несприятливий вплив. Суд може також опитати у судовому засіданні дитини віком до 10 років, якщо прийде до висновку про те, що дитина здатна сформулювати свої погляди.
2 випадок - при позбавленні батьківських прав
Процедура відібрання дитини може бути реалізована за рішенням суду, внаслідок позбавлення батьківських прав його батьків 2. Ініціювати дану процедуру 3 шляхом подання позовної заяви до суду можуть такі особи:
- один з батьків або осіб, які їх замінюють;
- прокурор;
- органи або організації, на які покладено обов'язки щодо охорони прав неповнолітніх дітей.
Підстави для прийняття рішення про позбавлення батьківських прав викладені в ст.69 Сімейного кодексу. Цей список є закритим і складається з 7 пунктів.
По-третє, - жорстоке поводження з дітьми, в тому числі здійснення фізичного або психічного насильства над ними, замах на їх статеву недоторканність. При цьому під жорстоким поводженням з дітьми судами розуміється не тільки здійснення батьками фізичного або психічного насильства або замах на статеву недоторканість, а й застосування неприпустимих способів виховання (грубе, зневажливе, що принижує людську гідність поводження, образу або експлуатація дитини) 5.
По-четверте, - якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманією. Як говориться в Постанові Пленуму ВС N10, хронічний алкоголізм або захворювання батьків наркоманією повинні бути підтверджені відповідним медичним висновком. Позбавлення батьківських прав у цій підставі може бути проведено незалежно від визнання відповідача обмежено дієздатним.
По-п'яте, - якщо батьки вчинили умисний злочин проти життя чи здоров'я своїх дітей, другого з батьків дітей, чоловіка, в тому числі не є батьком дітей, або проти життя або здоров'я іншого члена сім'ї.
По-шосте, - якщо батьки злісно ухиляються від сплати аліментів.
І нарешті, по-сьоме, - саме спірне і постійно піддається критиці з боку "антіювінальщіков" підстава, це ухилення батьків від виконання обов'язків щодо своїх дітей.
Розглянемо останню правову позицію більш докладно.
Верховний Суд у своєму Постанові № 10 дав по цій підставі окреме роз'яснення, в якому сказано, що "ухилення" - це відсутність турботи про моральне і фізичному розвитку дітей, про навчання і підготовку до суспільно корисної праці.
Слід визнати, що дане роз'яснення конкретики не додало, так як з урахуванням положень статей 63-65 Сімейного кодексу батьки тож зобов'язані виховувати своїх дітей, забезпечити отримання ними основної загальної освіти, дбати про здоров'я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток, про забезпечення їхніх інтересів. При цьому способи виховання дітей повинні виключати зневажливе, жорстоке, грубе, таке, що принижує людську гідність поводження, образу або експлуатацію. А при здійсненні батьківських прав батьки не має права завдавати шкоди фізичному та психічному здоров'ю дітей, їх моральному розвитку.
Однак слід зауважити, що сказане в цьому листі в основному повторило ті підстави, які визначені в зазначених вище нормативних актах. У той же час в документі вони зібрані воєдино і систематизовані в сім основних блоків:
1 і 2. Знаходження неповнолітнього в обстановці, що представляє небезпеку (загрозу) для його життя чи здоров'я і, відповідно, в обстановці, що не відповідає вимогам до її виховання або утримання в зв'язку з відсутністю контролю за його поведінкою внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків щодо її вихованню, навчанню і (або) змісту з боку батьків або інших законних представників або посадових осіб, або в зв'язку з відсутністю у нього місця проживання і (або) місця перебування.
3. Вчинення неповнолітнім правопорушення. В даному випадку під порушеннями розуміється як злочин, так і адміністративне правопорушення.
4. Вчинення неповнолітнім антигромадської дії.
5. Неодноразове привернення батька, законного представника неповнолітнього до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 ст.5.35. КоАП РФ за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків щодо її виховання, навчання та (або) змістом.
6. Вчинення батьком, законним представником неповнолітнього дій, які можуть негативно вплинути на його поведінку.
7. Залучення батьків, законного представника неповнолітнього до кримінальної відповідальності за статтею 156 КК РФ - за невиконання або неналежне виконання обов'язків по вихованню неповнолітнього, якщо це діяння пов'язане з жорстоким поводженням з неповнолітнім.
Крім того, дані по увазі надаються на комісію документів: звернення, подання органів і установ системи профілактики, постанова комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав, постанова органів внутрішніх справ, слідчого органу СКР, прокуратури, суду, вироку чи постанови суду. До даних документів, як правило, додається акт житлово-побутових умов сім'ї, в якій виховуються неповнолітні.
3 випадок - при обмеженні батьківських прав
Процедура відібрання дитини, в разі якщо батьки не позбавлені батьківських прав, не обов'язково повинна закінчитися поділом сім'ї «на віки вічні». Суд у своїй практиці все частіше приймає рішення про обмеження батьків у правах терміном на 6 місяців.
При цьому орган опіки та піклування зобов'язується, якщо обмежений в правах з батьків не зміниться на краще, пред'явити позов про позбавлення його батьківських прав. Якщо ж стає очевидним, що його поведінка не змінилося або стало ще більш небезпечним, позов може бути пред'явлений і до кінця цього терміну. Справедливо і зворотне: якщо батько виправився, то процедура обмеження може бути закінчена до завершення терміну в 6 місяців.
Розгляд судом справ про обмеження батьківських прав провадиться за позовом 8:
Крім того, як і в разі позбавлення батьківських прав, дитина має право самостійно звертатися за захистом до органу опіки та піклування, а після досягнення віку 14 років - до суду.
Наслідком обмеження батьків у батьківських правах стає приміщення дитини до закладу для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, а також втрата прав на пільги і державні допомоги, встановлені для громадян, які мають дітей. У той же час батьку, чиї права обмежені, можуть бути дозволені контакти з дитиною, якщо це не робить на дитину шкідливого впливу 10.
Проте, ніяких інструкцій або методичних вказівок з приводу самої процедури примусового виконання таких рішень на сьогодні офіційно не прийнято, відсутні відповідні правила про те, яким чином слід діяти в тій чи іншій ситуації, що ускладнює виконання рішення суду. Хоча подібні рекомендації було б доцільним підготувати органам опіки і піклування спільно зі службою судових приставів-виконавців. не перекладаючи на суди обов'язок викладу їх рішень у формі детальної інструкції про те, які слід здійснювати виконавчі дії судовим приставам-виконавцям і яким має бути участь органу опіки та піклування при виконанні рішення суду.
При цьому згідно з ст.434 ЦПК РФ судові пристави «при наявності обставин, що ускладнюють виконання судової постанови» має право поставити перед судом, який розглянув справу, або перед судом за місцем виконання судової постанови питання про відстрочку або про розстрочку виконання, про зміну способу і порядку його виконання.
При цьому, повідомляти про бездоглядних дітей в органи опіки та піклування зобов'язані як посадові особи організацій (дошкільних освітніх організацій, загальноосвітніх організацій, медичних організацій та інших організацій), так і інші громадяни, мають відомостями про таких дітей.
Орган опіки та піклування протягом трьох робочих днів з дня отримання таких відомостей зобов'язаний провести обстеження умов життя дитини і, при встановленні факту відсутності піклування його батьків або його родичів, забезпечити захист прав та інтересів дитини до вирішення питання про його пристрої, а також направити наявну інформацію про це дитині до відповідного органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації для первинного обліку в регіональному банку даних про дітей, які залишилися без піклування батьків 12.
При цьому згідно з пунктом 1 частини 2 статті 21 Федерального закону 120-ФЗ посадові особи підрозділів у справах неповнолітніх органів внутрішніх мають право в установленому порядку доставляти до підрозділів органів внутрішніх справ у справах неповнолітніх (далі - ПДН), які вчинили правопорушення або неправомірні дії, а також бездоглядних та безпритульних.
Причому, останній пункт начебто надає таке право, але воно повинно бути пов'язане з залученням до цієї процедури фахівців органів опіки та піклування, які не завжди готові або можуть оперативно прибути в сім'ю, де життя дитини загрожує безпосередня небезпека. Тому органам опіки і піклування було б доцільним виробити з правоохоронним органами порядок спільних дій в таких ситуаціях.
Слід зазначити, що неповнолітні, перераховані в пункті 76, можуть затримуватися в територіальному підрозділі МВС Росії на термін не більше 3-х годин, тобто того часу, протягом якого повинна бути визначена їх подальша доля - передача законним представникам або органам опіки 13.
Час, яке дається органам опіки і піклування на пристрій дитини після реалізації процедури відібрання, обчислюється одним місяцем. Протягом цього терміну вони в першу чергу з'ясовують можливість влаштування дитини в сім'ю його родичів. У разі, якщо у дитини немає родичів, яким міг би бути переданий дитина, відповідно до ст.155.1 Сімейного кодексу дитина тимчасово поміщається в організацію для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, з метою його подальшого влаштування.
При влаштуванні дитини повинні враховуватися його етнічне походження, приналежність до певної релігії і культурі, рідна мова, можливість забезпечення наступності у вихованні та освіті.
Аналізуючи дані по вилученню дітей в Свердловській області (див. Табл.), Слід зазначити, що сьогодні органи системи профілактики намагаються слідувати в руслі державної політики щодо недопущення вилучення дитини з кровної сім'ї. Однак часом альтернативі процедурі відібрання дітей може бути тільки їх смерть.
Наведемо кілька прикладів з практики Уповноваженого з прав дитини.
Питання вилучення дітей з сім'ї дуже складний і делікатний, тому представляється досить своєчасної ініціатива Уповноваженого при Президентові Росії з прав дитини П.О. Астахова про розгляд цивільних справ за сімейними питань малої колегією присяжних. Зараз рішення у справах, пов'язаних з опікою над дітьми, їх вилученням з сімей і позбавленням батьківських прав, приймаються одноосібно суддями - через що оцінка дій опікунів і житлових умов сімей не завжди проводиться об'єктивно, тому ситуацію можуть змінити присяжні засідателі.