Відповідно до теорії Маркса, вартість (цінність) економічного блага визначається витратами суспільно-необхідної праці, тобто праці, що здійснюється при середніх суспільно-нормальних умовах виробництва і середньої інтенсивності праці. Згідно неокласичному поглядам, цінність благ залежить від їх рідкості, перш за все від інтенсивності потреби і кількості благ, здатних цю потребу задовольнити. При цьому передбачається, що будь-яка потреба може бути задоволена кількома благами, а будь-яке економічне благо може використовуватися для задоволення різних потреб. Якщо q1, q2. qn - сукупність певних кількостей кожного з n благ, а p1, p2. pn - їх ціни, то вартість сукупного набору благ може бути записана, як S piqi. де i = 1. n.
Для одержання відсутніх споживчих благ, як правило, потрібні непрямі економічні блага - ресурси. Класифікація благ, так само, як і потреб, відрізняється великою різноманітністю.
Блага можна поділити на такі розділи:
1. Довготривалі блага - володіють здатністю відновлюватися
2. недовготривалим блага - повністю споживаються блага
3. Взаємозамінні (субститути)
4. Взаємодоповнюючі (компліментарні)
5. Справжні - перебувають у безпосередньому розпорядженні економічного суб'єкта.
6. Майбутні - створення яких очікується.
7. Прямі - безпосередньо задовольняють деяку потребу.
8. Непрямі або продуктивні - задовольняють яку або потреба як засіб (будови, виробничі споруди, обладнання тощо)
Також споживані товари та послуги можна розділити на дві великі групи: приватні блага, і суспільні блага.
Чисте приватне благо - це таке благо, кожна вироблена одиниця якого може бути оцінена і продана в користування кожному конкретному споживачеві. Таким чином, кожна продана одиниця даного блага приносить користь тільки його покупцеві і не може бути використана безкоштовно ким-небудь ще. Так, наприклад, людина, замучений спрагою, купує банку пепсі-коли і, випиваючи її, одноосібно насолоджується принадами цього напою. Заплативши гроші за банку пепсі-коли, людина отримує виняткове право на використання цього блага. І ніхто інший не зможе скористатися даною банкою пепсі-коли, щоб отримати від неї задоволення. Говорячи економічною мовою, покупка чистого приватного блага не призводить до виникнення позитивного зовнішнього ефекту. Відразу ж відзначимо, що система ринків і цін прекрасно обслуговує виробництво, обіг і споживання приватних благ. Однак ця система абсолютно непридатна для виробництва чистих суспільних благ.
Чисте суспільне благо - це таке благо, яке неподільне на окремі порції в процесі споживання, а тому споживається колективно всіма людьми, незалежно від того, чи готові вони оплатити його споживання чи ні.
Відповідно до теорії Маркса, вартість (цінність) економічного блага визначається витратами суспільно-необхідної праці, тобто праці, що здійснюється при середніх суспільно-нормальних умовах виробництва і середньої інтенсивності праці. Згідно неокласичному поглядам, цінність благ залежить від їх рідкості, перш за все від інтенсивності потреби і кількості благ, здатних цю потребу задовольнити. При цьому передбачається, що будь-яка потреба може бути задоволена кількома благами, а будь-яке економічне благо може використовуватися для задоволення різних потреб. Якщо q1, q2. qn - сукупність певних кількостей кожного з n благ, а p1, p2. pn - їх ціни, то вартість сукупного набору благ може бути записана, як S piqi. де i = 1. n.
Для одержання відсутніх споживчих благ, як правило, потрібні непрямі економічні блага - ресурси.
2.2 Обмеженість благ.
Як вже було сказано, для отримання яких бракує споживчих благ, потрібні непрямі економічні блага - ресурси. Якби ресурси були в необмеженій кількості, то і всі блага, необхідні для задоволення потреб суспільства, проводилися б в достатньому обсязі. Але ресурсів, як ми вже з'ясували, недостатньо для задоволення всіх потреб, тобто для виробництва необхідних благ. Обмеженість благ залежить від обмеженості ресурсів, що використовуються для створення даних благ. Якщо ресурси абсолютно обмежені, то і блага з цих ресурсів ми не зможемо виробляти вічно. Наприклад, якщо запаси нафти обмежені, то і бензин неможливо буде зробити, коли скінчиться нафта. До того ж потреби суспільства постійно зростають, отже і бензину буде вимагатися більше. Але не виключено, що люди знайдуть інший ресурс, для отримання палива (мається на увазі невідомий в даний час), запаси якого будуть менш обмежені, ніж запаси нафти. Якщо ж ресурси щодо обмежені, якщо вони здатні до відновлення, то і кількість благ, одержуваних з цих ресурсів буде відносно обмежена, а не абсолютно.
Зрозуміло, що блага не можуть служити вічно, адже якби не потрібно було замінювати вийшли з ладу блага на нові, то не вставала так гостро проблема обмеженості благ. Заміна старих благ, на нові відбувається в процесі суспільного відтворення. Це процес постійного повторення і відновлення виробництва. У будь-якому суспільстві процес відтворення включає в себе такі основні моменти:
1. Відтворення матеріальних благ.
Засоби праці в процесі виробництва зношуються, предмети праці споживаються, предмети споживання теж споживаються. Тому одна частина суспільного продукту спрямовується на відновлення та розширення засобів виробництва, інша - на відновлення спожитих предметів споживання.
2. Відтворення робочої сили.
Щоб брати участь в процесі виробництва, працівник повинен постійно відновлювати свою здатність до праці. Відтворення робочої сили в широкому сенсі означає підготовку нового покоління працівників, які володіють професійними якостями. Відтворення робочої сили необхідно для відтворення благ.