Різнобарвний лишай
інші фото
Захворювання (pityriasis versicolor) характеризується ураженням тільки рогового шару епідермісу, відсутністю запальних явищ і незначною контагиозностью.
Збудник - Pityrosporam orbiculare. Процес локалізується головним чином на тулуб, переважно на грудях і спині, рідше - на шиї, зовнішньої поверхні плеча, волосистої частини голови. Привертають причиною розвитку мікозу служить підвищене потовиділення.
Поразка шкіри починається з появи дрібних плям, що мають у різних хворих найрізноманітніші відтінки коричневого кольору (звідси назва «різнобарвний лишай»). Плями збільшуються в розмірах, зливаються один з одним, утворюючи більш-менш великі вогнища з мелкофестончатимі обрисами. На їх поверхні відзначається ледь помітне висівкоподібному лущення, пов'язане з розпушуванням рогового шару. Захворювання триває багато місяців і років. У засмаглих людей вогнища ураження виглядають більш світлими, ніж здорова шкіра (псевдолейкодерма). Его пояснюється тим, що під впливом сонця вони вирішуються, однак через розпушений роговий шар шкіра отримує недостатню для засмаги дозу інсоляції.
У сумнівних випадках розпушення рогового шару можна виявити шляхом поскабливания плями нігтем: рогові маси знімаються у вигляді стружки. Інший спосіб - змазування плями і навколишньої шкіри спиртовим розчином йоду або анілінових барвників; в результаті інтенсивного вбирання розчину розпушеним роговим шаром уражена шкіра забарвлюється значно яскравіше, ніж здорова. В діагностиці висівкового лишаю волосистої частини голови має важливе значення люмінесцентний метод: під променями Вуда (ультрафіолетові промені кварцовою лампи, пропущені через скло, імпрегновану солями нікелю) в затемненому приміщенні плями набувають червонувато-жовте або буре світіння.
Гіпопігментние плями на шиї і верхніх частинах грудей і спини можуть виявитися проявом сифілісу. На відміну від сифілітичної лейкодерма світлі плями при лишаї мають різні розміри і зливаються між собою. Крім того, у недолікованих хворих вдається виявити «симптом стружки» і позитивний результат йодної проби.
Обмежені вогнища ураження змащують 2% спиртовим розчином йоду, Нітрофунгін, іншими фунгіцидними засобами.
При поширеному ураженні втирають 60% розчин тіосульфату натрію і 6% розчин хлористоводневої (розведеною соляної) кислоти за методом Дем'яновича (див. «Короста»).
Після ліквідації клінічних проявів необхідно проведення протягом місяця протирецидивного лікування: щоденні обтирання раніше ураженої шкіри 2% саліциловим спиртом або 5% розчином розведеною соляної кислоти, обробка шкіри раз на тиждень по методу Дем'яновича.
Лікування може наступити після УФ-опромінень, однак при цьому, до тих пір поки не зійде загар, залишається лейкодерма.
Повернутися до списку статей про шкірних захворюваннях