Віз життя (А. С. Пушкін)
Увага! Вірш містить ненормативну лексику!
Хоч важко часом в ній тягар,
Телега на ходу легка;
Ямщик лихий, сиве час,
Везе, що не злізе з передка.
З ранку сідаємо ми у віз;
Ми раді голову зламати
І, зневажаючи лінь і млість,
Кричимо: пішов, ебена мати!
Але опівдні немає вже тієї відваги;
Порастрясло нас; нам страшніше
І узгір'я і яри;
Кричимо: легше, дурило!
Котить як і раніше віз;
Під вечір ми звикли до неї
І, дрімаю, їдемо до нічлігу -
А час жене коней.
Пушкін, 1823
В оригіналі: «Кричим: валяй, ебена мати!». Останні два слова в більшості видань опускаються з цензурних міркувань, а також з помилкового почуття благопристойності, тим самим вихолощується зміст вірша, спотворюється його характер.
Олександр Сергійович Пушкін у своїх творах не гидував матюками виразами. Він їх називав «російським титулом». Посилаючи кн. П. А. В'яземському вірш «Віз життя», Пушкін додав: «Можна надрукувати, пропустивши російська титул».
Текст вірша з рядком: «Кричим: пішов, ебена мати!» Пушкін послав В'яземському як остаточний і, лише маючи на увазі неможливість його для друку, погоджувався на виключення з тексту «російського титулу», який отже в загальній концепції вірші представлявся Пушкіну істотно важливим . Нецензурні вульгаризми аж ніяк не несуть тут комічної функції.
Ямщик лихий, сиве час,
Везе, що не злізе з передка.
Безглуздість навколишнього світу не може не жахнути мислячої людини. Для поета, дивно рано усвідомив своє покликання, вона подвійно трагічна: адже його талант, його розум і душа ні до чого в світі, позбавленому вищого задуму і мети!