Мені таке з дитинства пам'ятається.
Раз привіз мені пан чаю
І велів його зварити.
А я зроду не знаю,
Як проклятий чай варити!
Взяв тоді налив водички,
Кинув чай я весь у горщик,
Так приправив перцем, цибулею
І петрушки корінець.
Гості з паном плювалися,
Сам він важливо озвірів
І, відправивши на стайню,
Мене відшмагати велів.
Довго думав, дивувався:
Чим же міг не догодити?
А потім щось здогадався -
Чай забув я посолити.
Раз прислав мені пан чаю
І велів його зварити.
А я зроду не знаю
Як проклятий чай варити
Взяв я все на скору руку,
Чай весь висипав у горщик,
На приправу перцю, цибулі
І петрушки корінець.
На таган його поставив,
Все лучинку заважав,
Потім мучки заправив
І початок чай прийняв.
Чай мій вийшов смакота,
Разів зо два прокип'ятив
І трохи, в украшенье,
Зверху маслечка підлив.
Зняв я піну потроху,
Зніс я в світлицю на стіл,
Поклав тарілку, ложку,
Тут і пан підійшов.
"Чай готовий, будь ласка їсти",
Зняв я з пана пальто. -
"Молодець, завжди так слухай
І хвалю тебе за то.
Якщо будеш акуратно
Ти завжди так виконувати,
Те на святі, зрозуміло,
Подарую рублішек п'ять ".
П'ять рублів адже грошей багато,
З ними можна погуляти,
І Акулька-недоторка
Мене буде поважати.
Чую пан розсердився,
Мене в світлицю покликав,
У волоса мої вчепився
І тягав мене, тягав.
"Це що ж за личина,
Ти чого мені наварив!
Ах ти пішак, ах дубина,
Що б пес тебе схопив ".
Довго, довго він лаявся,
Злий по світлиці ходив,
Раптом колода йому попався
Їм на кухню проводив.
Довго думав, дивувався,
Чим я міг не догодити,
А потім я здогадався -
Забув я посолити.
Є такий вірш. На білоруській мові він звучить так:
У Савосева суседі Биў пяресценькі каток,
Вихаванец Паўла-Дзьодо, Такі слаўни пестунок!
На жаль, не знаю російського перекладу.
А написав це поет Якуб Колас. Вірш називається "Каток" (по-російськи "Котик")
Пяресценькi-строкатий
Вихаванец - вихованець
Пестунок (а не пістунок, як у запитувача) - той, кого багато балують, розпещений дитина. Але це не зовсім точний переклад.
Буква ў читається як англійське W