Тим часом, такий опис мало б велике значення у багатьох відношеннях:
В історико-стилістичному плані спостереження над різними типами звернень дають можливість:
Встановити, які типи звернень характерні для віршованій мови в різні періоди розвитку мови російської художньої літератури;
Виявити індивідуальні особливості у вживанні різних типів звернень в мові того чи іншого поета і вирішити інші завдання.
Звичайно, наша робота може і не дати повних відповідей на всі ці питання, але те, що ми спробуємо відповісти на них, дати своє трактування, може послужити основою для подальшої розробки цієї теми.
Звідси актуальність нашої роботи очевидна.
Об'єкт вивчення - вивчення функціонування граматичних засобів в художній літературі.
Предмет вивчення - функціонування звернень до віршованої мови.
Визначити семантико-стилістичні особливості обігу, передумови для його вживання в поетичному мовленні.
З'ясувати функції звернення до віршованої мови.
Методологічною основою роботи є положення праць провідних мовознавців: Л. В. Щерби, В.В. Виноградова, О.М. Гвоздьова, А.І. Єфімова та ін.
У роботі використані наступні методи дослідження: описовий, порівняльний, меншою мірою порівняльно-історичний, метод спостереження над використанням звернень в художній літературі взагалі і в віршованої мови зокрема.
Теоретична цінність роботи визначається її актуальністю. Результати дослідження важливі для вирішення проблеми функціонування граматичних засобів в художній літературі.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані вчителями російської мови і студентами практикантами.
Вивчивши поетична спадщина А.С. Пушкіна, М.Ю. Лермонтова, С. Єсеніна, В. Маяковського та вірші інших поетів, ми прийшли до висновку, що функції звернень в поетичному мовленні можна класифікувати. Ми пропонуємо таку класифікацію:
Зупинимося коротко на вживанні звернень в різних функціях у віршованій промови.
1. Власне-кличний функція пов'язана з живої розмовної, діалогічної промовою. Тому в мові звернення до власне-кличний функції зазвичай вживаються там, де відтворюється діалог, де передається мовні контакти героїв: в баладах, ідилія, піснях, поемах. Так у поета -битопісателя Н.А. Некрасова, звернення в кличний функції складають 60-65% від загальної кількості звернень, в те брешемо, як у А.С. Пушкіна їх тільки близько 20%.
2. Фіктивно-кличний функція, на противагу власне-кличний, цілком лежить в області ліричної поезії. Саме для ліричної поезії характерно одухотворення явищ природи з метою найбільш повного і яскравого вираження зв'язки поета зніми, щоб представити з граничною наочністю в ряді метафоричних образів душевний стан поета.
Ти пахни в обличчя!
Вітер з полудня!
( «Косар» Кольцов А.В.)
Звернення-метафори до сонця, місяця, річках, полях, деревам, птахам, тваринам створюють ліричний колорит і в багатьох випадках організують композицію пісні (зачин-звернення, звернення-повтори, паралелізм звернень та ін.). наприклад:
Сивина-ль моя седінушка,
Ти до чого рано з'явилися,
Ах, ти, молодість, моя молодість,
Ах, ти, молодість молодецька!
Я не чув тебе ізмикаті.
Ах, ізмикал я свою молодість
Не в життя-буття богачество -
Під проклятому самоті.
(Пісні, зібрані В. Киреевским. Нова серія. Ч. 2. С.129).
Паралелізм контрастують звернень лежить в цьому випадку в основі ліричного сюжету, визначає його рух. Традиції усної народної творчості були засвоєні художньою літературою. Уже в «Слові о полку Ігоревім» дев'ять таких звернень (загальна кількість звернень - 27). Це звернення до вітру, Дніпра і сонцю в плачі Ярославни і звернення-рефрен «О, Русская земля, вже за шеломемь єси!».
Подальший розвиток цієї функції звернень в мові художньої літератури йде за наступними шляхами:
Остаточний перехід кличний функції в фіктивно-звательную, в певний літературний прийом.
Закріплення цього прийому за віршованій промовою.
Розширення лексичного складу звернень (зараз можливо вживання будь-якого іменника в цій функції).
Перетворення ряду звернень в поетичні форми, що несуть постійний ліричний заряд.
Кількісне співвідношення звернень в цій функції і в інших функціях може служити одним з об'єктивних ознак поетичної мови того чи іншого поета. Так, наприклад, у А.В. Кольцова і С. Єсеніна співвідношення кількості звернень в цій функції досягає 60-80% від загального числа звернень.
Перша різновид зазвичай характеризує віршовані, епічні або поетичні твори, в яких є образи, що зіштовхуються один з одним, так що у письменника з'являється необхідність висловити своє схвалення, співчуття або осуд і т. Д. Наприклад, у А. Твардовського в «Василя Теркине» : «Тьоркін, Тьоркін, що з тобою ...» Це своєрідний спосіб організації ліричних відступів. Але цей різновид мало продуктивна.
Другий різновид набагато продуктивніше саме в ліричній поезії. Сюди відносяться:
Звернення до умовних поетичним героям, наділеним поетом власними іменами. Такі звернення перетворилися в поетично канон, стали прикметою своєрідного умовно-сентиментального стилю. Вповні віддав їм данину молодий О. Пушкін, особливо в ліцейський період:
І колиска твою качали ...
До цієї ж різновиди умовно-кличний функції можна віднести вживання звернень в різних посланнях - жанрі дуже поширеному в поезії першої половини ХІХ ст.
Проміжне становище між випадками 1.) і 3.) займають звернення до міфологічним та історичним героям минулого. Такі зверненням характерні для од, віршів «на смерть», ювілейних віршів, філософської лірики. В поезії ця функція жива і продуктивна. Наприклад, у С. Єсеніна:
Блондинистий, майже білястий,
У легендах що став, як туман,
О, Олександр! Ти був гульвіса,
Як я сьогодні хуліган.
До зверненнями, вжитим в умовно-кличний функції, примикають ритуальні та культові звернення: звернення до заклинаннях і змовах, молитвах, плачах. У сучасній поезії вживаються вкрай рідко і то не в своїй прямій функції, а скоріше як звернення групи осіб. Наприклад, у В. Маяковського:
Якщо правда, що є ти,
якщо зірок килим тобою витканий,
тобою послана, господи, катування,
суддівську ланцюг одягни.
Жди мого візиту.
не забарилися ні на день.
4. Четверта функція звернень - координаційно-кличний - служить для встановлення контакту між поетом і читачем, причому з додаткової раціонально-емоційної кваліфікацією читача. Саме це, а не характер самих звернень, які також в достатній мірі умовні, відрізняє її від умовно-кличний функції.
хороший приклад такого звернення знаходимо у А. Пушкіна в «Євгенії Онєгіні». Тут звернення до цієї функції служать для:
1. Встановлення контакту з читачем - це дружні, навіть іронічно-фамільярне, але в той же час цілком коректні відносини:
... Де, може бути, гуляли ви
Або блищали, мій читач ... (1 гол.)
Гм! Гм! Читач благородний,
Здорова ль ваша вся рідня? (5 гл.)
2. Ряд звернень в «Євгенії Онєгіні» містить спробу диференціювати читачів на різних підставах. наприклад:
Хто б не був ти, про мій читач,
Друг, недруг, я хочу з тобою
Розлучитися нині як приятель ... (8 гл.)
3. А у випадках, коли поет висловлює особливо таємні думки і почуття, він вдається до таких звернень, як «друзі» і «брати», переносячи таким чином в поезію прийоми епістолярної лірики.
Огляд різних функцій звернень до віршованої мови показав, що функціональна диференціація звернень прямо, хоча і не завжди послідовно пов'язана:
- з типологічної диференціацією звернень;
з питанням загальної та історичної поетики;
з побудовою епічного і ліричного вірша твору;
з їхньою внутрішньою композицією.
Шахматов А.М. Синтаксис російської мови. М. Учпедгиз. - М., 1941.
Пєшковський А.М. Російський синтаксис в науковому освітленні. Вид. 6. Учпедгиз. - М., 1938.
Про стилістиці поезії Сергія Єсеніна. - М. 1968. - С. 76-81.
Жиляков В.І. Емоційно-експресивна забарвлення звернень в поезії А.В. Кольцова // Короткі нариси з російської мови. - Воронеж, 1964.
Потебня А. Из записок по русской грамматике. Т. І-ІІ.- Харків, 1888.
Пісні, зібрані В. Киреевским. Нова серія. Ч. 2. С.129.