«Аненербе» шукала в Муромі давню юдейську святиню?
Зондеркомандами в Третьому рейху називали не тільки есесівські частини, які займалися репресіями проти мирного населення. Подібні підрозділи формувалися в залежності від завдань, поставлених перед іншими міністерствами. Наприклад, оцінка запасів корисних копалин на окупованих територіях або вивезення в Німеччину культурних цінностей. Чи не виявилася винятком і секретна організація «Аненербе», створена в кінці 30-х років минулого століття під керівництвом міністра у справах національностей доктора Альфреда Розенберга і підпорядкована безпосередньо рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера.
дві завдання
Перед «Аненербе» було поставлено два завдання. По-перше, добути докази, що стародавні германські племена в далекі часи жили не тільки на території Третього рейху, а й в регіонах Євразійського материка. По-друге, значні сили були кинуті на пошуки артефактів, які нібито давали їх власникам влада над світом. До їх числа відносили, наприклад, чашу Грааля, спис Лонгіна або, наприклад, священну книгу Шамбали.
Але в планах нацистських псевдовчених були і інші цілі. Наприклад, знайти сліди предків в Латинській Америці. І не тільки там. Особливу увагу було звернуто на два регіони СРСР - це ареал в Карелії, де, можливо, перебувало в давнину засноване арійцями держава Гіперборея, і Крим, на території якого нібито розташовувалося царство готовий. Причому готи, прагнучи розширити межі своїх володінь, на початку I тисячоліття почали експансію на північ, підпорядковуючи собі племена, які жили на теренах сучасної Центральної Росії. Судячи з усього, це дійсно мало місце, оскільки в древніх хроніках є згадка про підкорення народів ерзя (ерзяни) і мордва (мордес) готським королем Германаріха. Однак через деяких нюансів у зовнішньополітичних відносинах між СРСР і Німеччиною організувати експедицію не представлялося можливим. І тільки після початку агресії проти Радянського Союзу стали формуватися зондеркоманди «Аненербе».
грізна зброя
Історики вважають, що перед експедицією було поставлено завдання - спробувати знайти так званий Агріков меч, що колись належав королю Германаріху. І дійсно, в древніх хроніках збереглося переказ про існування якогось меча, власник якого стає победіма. Викував його АГРІКА - син царя Ірода, жорстокого тирана, відомого по біблійних текстів і працям римського історика Йосипа Флавія. А свідчить переказ наступне.
Жив муромський князь Павло. І ось його дружина впала в око літаючого Змію, який брав облич судженого. Але і дружина Павла була проста. Їй вдалося дізнатися, як можна відправити спокусника на той світ: «Від Петрова плеча, від Агрікова меча». Особистість виконавця страти сумнівів не залишала - молодший рідний брат Павла Петро. Але знав він тільки те, що належав меч богатирю АГРІКА, який, в свою чергу, отримав його в якості трофея після сутички з королем готовий. Але ось де він зараз? Проте після довгих пошуків Петро знайшов зброю в схованці однієї з церков і вийшов на смертний бій. А той, як тільки побачив в руках противника свою смерть, прийняв звичайний вигляд, хоча від розправи йому втекти не вдалося, тому що князь Петро розрубав його навпіл. Однак і після смерті Змій продовжив свої каверзи. Його кров, що потрапила на тіло Петра, стала перетворюватися в струпи, ніякі процедури, призначені лікарями, не допомагали позбутися від хвороби.
І тільки знахарка Єфросинія (Февронія) з глухого ерзянській села допомогла Петру впоратися з недугою. В образі Февронії дівчина була всемогутньою чаклункою, а в образі Єфросинії вона була справжньою красунею. Ось вона і впала в око князю Петру. Зрештою справа дійшла до весілля. Після смерті Павла Петро зійшов на престол, але довго правити йому не вдалося. За однією з версій, впливові жителі Мурома були незадоволені шлюбом князя з сільською дівчиною, і Петро був змушений скласти з себе владні повноваження. Більш того, неприязно атмосфера навколо молодих змусила сімейну пару піти в монастир, згодом вони стали святими. Ось, швидше за все, така задача, пов'язана з пошуком Агрікова меча, і була поставлена перед зондеркомандою «Аненербе». Але чи відбулася пошукова експедиція, невідомо. Через тиждень після отримання генерал-фельдмаршалом фон Боком наказу почався наступ Червоної армії під Москвою, командувачу групою «Центр» стало вже не до етнографічних експедицій. Та й архіви «Аненербе» після закінчення Другої світової війни, опинившись в руках американців, були засекречені. І гриф секретності досі не знято.