А починалося все зі старенького малого атласу світу. По крайней мере, так говорить сам Єгор. «У батька був раніше атлас, ще радянський. Коли той весь пошарпався, тато купив новий, - розповідає він. - А зі старим я грав, так потихеньку пішло-поїхало. »Тепер Єгор Шустов володар престижної золотої медалі чемпіонату світу з географії.
Єгора Шустова газетярі давно прозвали вундеркіндом з Слюдянки.
«Думаю, у мене є схильність до економічної географії»
Чемпіон і круглий відмінник отримав в подарунок від губернатора ноутбук
Як виявилося, в чемпіонаті з географії, як і в спорті, є відбіркові змагання та тренувальні збори. За місце в команді боролися сімнадцять старшокласників з усієї країни від Москви до Сахаліну. Всі вони - переможці і призери Всеукраїнської олімпіади для школярів. У Сан-Франциско поїхали Єгор Шустов і двоє петербуржців - Марія Самолетова і Олександр Бондарчук. Капітаном команди став Єгор.
- Батьки у мене підприємці. Але і мама, і тато дуже цікавляться географією, - розповідає Єгор. - У батька це фактично найбільше хобі. За географії я в школі на екстернаті перебуваю. Зараз займаються зі мною, готують мене до конкурсів саме батьки. Вони мене навчають, це стало нашою доброю традицією.
«Думаю, у мене є схильність до економічної географії»
Анатолій Шустов визнає, бути батьком такого неабиякого дитини непросто. «Тому і займаємося щодня», - говорить він. Захоплення географією у Шустових сімейне. Анатолій Микитович сам з дет-ства шанувальник цієї науки.
«Ми з братами грали в таку гру: розкладали карту на підлозі і загадували одне одному географічні назви, потім лазили по ній, намагалися знайти відповідь», - згадує він. А ось звідки виникла така пристрасть до географії, пояснити не може. Багато поколінь Шустових живуть на одному місці - на березі Байкалу, не було серед них ні мандрівників, ні вчених.
Єгор любить подорожі. Поки у нього виходить поєднувати їх з поїздками на олімпіади. «Мені подобається дивитися щось нове, - зазначає він. - Остання подорож в США на-пряму пов'язано з чемпіонатом. Ще до цього у нас були літні збори, польові практики. Мені вдалося побачити озеро Селігер, Нилову Пустинь ».
Чемпіон і круглий відмінник отримав в подарунок від губернатора ноутбук
- Складно було зійтися в команді з хлопцями з Петербурга? Чи не бентежило, що вони протягом трьох років займалися в гуртку «У світі географії», де викладають провідні педагоги Санкт-Петербурзького університету?
- Хлопці, які приїжджають на збори, олімпіади, не мають комплексів неповноцінності або, навпаки, манії величі. Все приблизно однакові. Характери різні, але ніяких непорозумінь у мене не виникало. У команді був лад.
- Відносини з членами команди якось підтримуєте?
- Географією захоплюєтеся не на шкоду іншим предметам?
- Мені цікаві англійська, російська, література, математика, фізкультура, праця. Як і всім хлопцям. Але і інші предмети не запускаю. Читаю, в основному класику.
Треба сказати, що міжнародні змагання проходять на англійській і знання мови вкрай необхідно. В одному з інтерв'ю після приїзду з Сан-Франциско Єгор розповів, що на першості «мали місце помилки в перекладі». «В одному питанні переплутали поняття, в іншому випадку питання взагалі змінили. В англійській версії було «звідки дмуть пасати», а перевели «куди дмуть пасати». Добре, що нам видали англомовний оригінал питання, тому ми змогли відповісти правильно », - цитувало капітана російської команди агентство РБК.
Щоб передати атмосферу чемпіонату, «Сходинки» попросили Єгора розповісти про те, яке завдання принесло російській команді перемогу. «В останньому раунді треба було вгадати країну або географічний об'єкт за підказками, - згадував він. - Можна було написати з першого разу, можна було використовувати підказку. Причому якщо ти помилявся, то вже не міг нічого виправити, і при цьому треба було мати на увазі, що чим більше підказок, тим менше очок. У нас було питання про Гренландію. Ні канадці, ні ми не стали ризикувати і в рівних окулярах закінчили етап. Але у нас вже була перевага ».
Єгор щиро ніяковіє від великої кількості уваги. Сам себе вважає цілком звичайним підлітком. Коли цікавишся його домашніми обов'язками, він говорить про те, що перерахували б дуже багато Слюдянскій одинадцятикласники: «Я живу в приватному будинку, де є город, тут треба і води принести, і грубку затопити».