Душею налаштований на допомогу,
Душею налаштований на світ,
Душею НЕ скиглій і не овоч,
В любові до всіх непереможний,
Йшов по дорозі з негараздів
Та людина, що вірою мав славу,
З години на годину, з року в рік
Він був душею своєю милий,
Він світлий був, як той квітка,
Що від дощу і хуртовин укритий,
Він був по життю самотній,
Він багато сліз в озера лив,
Він плакав і страждав,
Він в приниження падати міг,
Він опускався і вставав,
Він розквітав і падав з ніг,
Він навчився в тиші
З шовку прясти свою мрію,
Боротися і не занепадати духом,
І забувати про "не можу".
І кожен раз він міг би сісти
До своєї втоми на трон,
Але вірив щиро герой -
Непереможний! Чи не переможений!
Він не зламався на шляху
Своїх заплутаних ідей,
Він не відкинув нічого
Зі своїх маленьких витівок,
Він не боявся свої руки
Побачити у вапняній бруду,
Він не образив жалюгідною мерзоти
В її нав'язливою пилу!
Не піддається він зарази,
Як не гадай, що не крути.
І щоб подумати все могли,
Що немає залишеного сонцем,
Забутого в своєму шляху
Того, хто Богу "допоможи" кричав.
І відкрив віконце!
І ти чудес без справ не чекай,
Даремно опускаючи руки,
Любові не бійтеся і розлуки,
Не бійтеся темряви при місяці,
Не бійтеся сонця обпалені,
Не бійтеся бути в своїй душі
І вмирати від жалю,
Не бійтеся рухатися вперед,
Погане забувати, як сон.
І повторювати з години на годину -
Непереможний! Чи не переможений!