Ж мулу колись королева, у якій народився син, такий потворний, що довгий час сумнівалися - людина він.
Чарівниця, яка була присутня при його народженні, запевняла, що все обернеться на краще, так як він буде вельми розумний; вона навіть додала, що завдяки особливому дару, отриманого ним від неї, він зможе наділити всім своїм розумом ту особу, яку полюбить більше всього на світі.
Це кілька втішило бідну королеву, яка дуже була засмучена тим, що народила на світ такого гидкого малюка. Правда, як тільки ця дитина навчився лепетати, він відразу ж став говорити премилі речі, а у всіх його вчинках було стільки розуму, що не можна було не захоплюватися. Я забув сказати, що народився він з маленьким чубчиком на голові, а тому його і прозвали: Ріке-чубчик. Ріці було ім'я всього його роду.
Років через сім або вісім у королеви однієї з сусідніх країн народилися дві дочки. Та з них, що першою з'явилася на світло, була прекрасна, як день; королеві це було настільки приємно, що оточуючі побоювалися, як би їй від занадто сильної радості не стало зле. Та сама чарівниця, яка була присутня при народженні Ріке-чубчик, перебувала і при ній і, щоб послабити її радість, оголосила, що у маленької принцеси зовсім не буде розуму і що наскільки вона красива, настільки вона буде дурна. Це дуже засмутило королеву, але кілька хвилин по тому вона зазнала засмучення ще більше: вона народила другу дочку, і ті виявилися надзвичайно непривабливою.
Чи не вбивайтесь так, пані, - сказала їй чарівниця, - ваша дочка буде винагороджена іншими якостями, і буде у неї стільки розуму, що люди не помітять в ній нестачі краси.
Дай бог, - відповіла королева, - але чи не можна зробити так, щоб старша, така красива, стала трохи розумніші?
Що до розуму, пані, я нічого не можу для неї зробити, - сказала чарівниця, - але я все можу, коли справа йде про красу, а так як немає такої речі, якої я б не зробила для вас, то вона отримає від мене дар - наділяти красою того, хто їй сподобається.
У міру того як обидві принцеси підростали, множилися і їх досконалості, і всюди тільки й було мови, що про красу старшої і про розум молодшої. Правда і те, що з роками дуже посилювалися і їх недоліки. Молодша марніла прямо на очах, а старша з кожним днем ставала все дурніші. Вона або нічого не відповідала, коли її про щось питали, чи говорила дурниці. До того ж вона була така незручна, що якщо переставляла на каміні якісь порцелянові штучки, то одну з них неодмінно розбивала, а коли пила воду, то половину склянки завжди виливала собі на сукню.
Хоча краса - велике достоїнство в молодій особі, все ж молодша дочка завжди мала більший успіх, ніж старша. Спершу все спрямовувалися до красуні, щоб подивитися на неї, помилуватися нею, але незабаром уже всі йшли до тієї, яка була розумна, тому що її приємно було слухати; можна було тільки дивуватися, що вже через чверть години, навіть раніше, нікого не залишалося біля старшої, а всі гості оточували молодшу. Старша, хоч і була досить дурна, помічала це і не пошкодувала б віддати всю свою красу, аби наполовину бути такою розумною, як її сестра. Королева, як не була розумна, все ж інколи не могла втриматися, щоб не дорікнути дочка її дурістю, і бідна принцеса ледь не вмирала від цього з горя.
Якось раз в лісі, куди вона пішла поплакати про свою біду, до неї підійшов чоловік дуже потворною і неприємної зовнішності, одягнений, втім, вельми пишно. Це був молодий принц Ріке з чубчиком: закохавшись в неї по портретам, які поширені були в усьому світі, він залишив королівство свого батька заради задоволення побачити її і поговорити з нею. У захваті від того, що зустрів її тут зовсім одну, він підійшов до неї і представився як тільки міг шанобливе і чемні. Він привітав її, як годиться, і тут, помітивши, що принцеса дуже сумна, сказав їй:
Не розумію, пані, чому це особа настільки прекрасна, як ви, може бути настільки сумна? Хоч я і чим похвалитись. що бачив безліч прекрасних осіб, все ж, треба сказати, не бачив жодної, чия краса нагадувала б вашу.
Ви так люб'язні, пане, - відповіла йому принцеса і більше нічого не могла придумати.
Краса, - продовжував Ріке-чубчик, - настільки велике благо, що вона все інше може нам замінити, а коли володієш нею, то, мені здається, ніщо вже не може особливо засмучувати нас.
Я б воліла, - сказала принцеса, - бути настільки ж потворною, як ви, але бути розумною, замість того щоб бути такою гарною, але такою дурною.
Ніщо, пані, чи не служить настільки вірною ознакою розуму, як думка про його відсутності, і така вже його природа, що чим більше його маєш, тим більше його бракує.
Не знаю, - сказала принцеса, - знаю тільки, що я дуже дурна, тому-то і вбиває мене печаль.
Якщо тільки це засмучує вас, пані, я легко можу покласти край вашої печалі.
А як ви це зробите? - запитала принцеса.
У моїй владі, пані, - сказав Ріке-чубчик, - наділити всім моїм розумом ту особу, яку я полюблю понад усе на світі. А так як ця особа - ви, пані, то тепер від вас одного залежить стати розумною, аби ви погодилися вийти заміж за мене.
Принцеса була зовсім спантеличена і нічого не відповіла.
Бачу, - сказав Ріке-чубчик, - що ця пропозиція бентежить вас, але я не дивуюся і даю вам терміну цілий рік, щоб ви могли прийняти рішення.
Принцесі настільки не вистачало розуму, і в той же час їй так сильно хотілося мати його, що вона уявила, ніби цього року ніколи не буде кінця, - і ось вона прийняла зроблену їй пропозицію. Не встигла вона пообіцяти Ріці, що вийде за нього заміж рівно через рік, як відчула себе зовсім іншою, ніж раніше. Тепер вона з вражаючою легкістю могла говорити все, що хотіла, і говорити розумно, невимушено і природно. В ту ж хвилину вона почала з принцом Ріці люб'язний і легкий розмову і з таким блиском проявила в ньому свій розум, що Ріке-чубчик подумав, не дав він їй більше розуму, ніж залишив собі самому.
Коли вона повернулася до палацу, весь двір не знав, що й подумати про таке раптове і незвичайному перетворенні: наскільки перш все звикли чути від неї одні тільки дурості, настільки тепер дивувалися її здоровим і нескінченно дотепним промов. Весь двір був так втішений, що і уявити собі не можна; тільки молодша сестра залишилася дуже задоволена, тому що, вже не перевершуючи тепер розумом сестру, вона поруч з нею здавалася всього лише неприємним виродком.
Король став слухатися порад старшої дочки і нерідко в її покоях радився про справи. Так як слух про цю зміну поширився всюди, то молоді принци з усіх сусідніх королівств стали намагатися заслужити її любов, і майже всі просили її руки; але жоден з них не здавався їй досить розумним, і вона вислуховувала їх, нікому нічого не обіцяючи. Але ось до неї з'явився принц настільки могутній, настільки багатий, настільки розумний і настільки красивий, що принцеса не могла не відчути до нього розташування. Батько її, помітивши це, сказав, що надає їй вибрати нареченого і що рішення залежить тільки від неї. Чим розумніша людина, тим важче прийняти рішення в такій справі, а тому, подякувавши батька, вона попросила дати їй час на роздуми.
Випадково вона пішла гуляти в той самий ліс, де зустріла принца Ріці, щоб на свободі подумати про те, що їй робити. Гуляючи там в глибокій задумі, вона раптом почула глухий шум під ногами, як ніби якісь люди ходять, бігають, метушаться. Уважно прислухавшись, вона розібрала слова. Хтось говорив: «Принеси мені цей казанок!» А хтось інший: «Подай мені той казанок». А третій: «Підклади дров у вогонь». В ту ж мить земля розверзлася, і у себе під ногами принцеса побачила велику кухню, яку наповнювали кухаря, поварята і всі інші, без кого ніяк не зварила розкішного бенкету. Від них відокремилася натовп людей в двадцять або тридцять; то були вертельщікі, вони попрямували в одну з алей, розташувалися там навколо довгого столу і, зі шпіговальной голками в руках, в шапках з лісьімі хвостиками на головах, дружно взялися за роботу, наспівуючи благозвучне пісню. Принцеса, здивована цим видовищем, запитала їх, для кого вони працюють.
Це, пані, - відповів найвидніший з них, - для принца Ріці, завтра його весілля.
Принцеса здивувалася ще більше і, згадавши раптом, що сьогодні виповнився рівно рік з того дня, як вона обіцяла вийти заміж за принца Ріці, ледве встояла на ногах. Чи не пам'ятала вона про це від того, що, даючи обіцянку, була ще дурною, і, отримавши від принца розум, який він їй подарував, забула всі свої дурниці.
Вона продовжувала свою прогулянку, але не встигла пройти і тридцяти кроків, як перед нею постав Ріке-чубчик, сповнений відваги, в чудовому вбранні, ну, словом, як принц, який готується до весілля.
Ви бачите, пані, - сказав він, - я свято стримав слово і не сумніваюся, що ви теж прийшли сюди для того, щоб виконати ваше обіцянку і зробити мене найщасливішим серед людей, віддавши мені вашу руку.
Зізнаюся вам відверто, - відповіла принцеса, - я ще не прийняла рішення, яке хотілося б вам, і не думаю, щоб коли-небудь прийняла.
Ви дивуєте мене, пані! - сказав їй Ріке-чубчик.
Вірю, - відповіла принцеса, - і звичайно вже, якби я мала справу з людиною грубим або дурним, то була б у великому скруті. "Слово принцеси свято, - сказав би він мені, - і ви повинні вийти за мене заміж, раз ви мені обіцяли!" Але я говорю з людиною найрозумнішим у всьому світі, а тому впевнена, що вас вдасться переконати. Ви знаєте, що, коли я ще була дурною, я все-таки і тоді не наважувалася вийти за вас заміж, - так як же ви хочете, щоб тепер, володіючи розумом, який ви мені дали і від якого я стала ще перебірливими, ніж була колись, я прийняла рішення, яке не змогла прийняти навіть в ту пору? Якщо ви і справді збиралися зі мною одружитися, то марно ви позбавили мене від моєї дурості і навчили у всьому розбиратися.
Якщо дурному людині, як ви тільки що сказали, - заперечив Ріке-чубчик, - було б дозволено докоряти вас зрадою вашому слову, то чому ж мені, пані, ви не дозволяєте вчинити так само, коли справа йде про щастя мого життя? Який сенс в тому, щоб люди розумні виявлялися в гіршому становищі, ніж ті, у яких зовсім немає розуму? Ви це говорите, ви, у якій стільки розуму і яка так хотіла порозумнішати? Але давайте повернемося до справи. Якщо не брати до уваги мого каліцтва, що не подобається вам в мені? Ви незадоволені моїм родом, моїм розумом, моїм характером, моєю поведінкою?
Нітрохи, - відповідала принцеса, - мені подобається в вас все, що ви перерахували зараз.
Якщо так, - сказав Ріке-чубчик, - я дуже радий, тому що ви можете зробити мене найщасливішим із смертних.
Як же це може бути? - здивувалася принцеса.
Так буде, - відповів принц Ріці, - якщо ви полюбите мене настільки, що побажаєте цього, а щоб ви, пані, не сумнівалися, знайте: від тієї самої чарівниці, що в день мого народження нагородила мене чарівним даром і дозволила мені наділити розумом будь-якого людини, якого мені заманеться, ви теж отримали дар - ви можете зробити красенем того, кого полюбите і кого захочете удостоїти цієї милості.
Якщо так, - сказала принцеса, - я від душі бажаю, щоб ви стали найпрекраснішим і самим люб'язним принцом на всій землі, і, наскільки це в моїх силах, приношу вам в дар красу.
Не встигла принцеса вимовити ці слова, як принц Ріці вже перетворився в самого красивого, самого стрункого і самого люб'язного людини, якого мені траплялося бачити.
Інші запевняють, що чари чарівниці тут були ні при чому, що тільки любов справила це перетворення. Вони кажуть, що принцеса, поміркувавши про сталість свого шанувальника, про його скромності і про всі прекрасних властивостях його розуму і душі, перестала помічати, як потворно його тіло, як потворно його обличчя: горб його став тепер надавати йому якусь особливу важливість, в його жахливої кульгавості вона тепер бачила лише манеру схилятися трохи набік, і ця манера приводила її в захват. Кажуть навіть, ніби очі його здавалися їй тепер навіть більш блискучими від того, що були коси, ніби в них вона бачила вираз пристрасної любові, а його великий червоний ніс придбав для неї якісь таємничі, навіть героїчні риси.
Як би там не було, принцеса обіцяла Ріці негайно ж вийти за нього заміж, аби він отримав згоду її батька. Король, дізнавшись, наскільки високо його дочка ставить принца Ріці, який до того ж був йому відомий як принц дуже розумний і розважливий, був радий побачити в ньому свого зятя. Весілля відсвяткували на інший день, як і передбачав Ріке-чубчик, і в повній згоді з наказами, які він встиг дати задовго до того.
Ось і казці Ріке-чубчик (Французькі казки) кінець, а хто слухав - огірок!