Гідеон Рошель, маркіз де Вір, вирішив, що знайшов непогану можливість поправити свої справи, граючи роль «бандита-джентльмена». проте дуже скоро зіткнувся з жорсткою конкуренцією з боку леді Констанс, дочки свого найлютішого ворога, яка видавала себе за «юнака-розбійника». Дуель все розставила по місцях - і тепер Констанс в полоні у спраглого помсти Гідеона. Що він зробить? Вб'є чарівну розбійницю? Віддасть у руки правосуддя? Або його помста буде аж ніяк не жорстокою, а повної пристрасті і ніжності?
НАЛАШТУВАННЯ.
Особлива подяка Кетрін, моєї дочки і гаряче улюбленому одному, без чиєї допомоги я не змогла б закінчити цей манускрипт.
Що ж до містера Ройса Уілмета, то, можливо, лише з волі сліпого випадку - а зовсім не через підступи риса, як про те багато і з задоволенням потім тлумачили деякі, - йому заманулося вибрати саме ту дорогу з містечка Уелс в фатальну ніч викрадення. Вже певно, містер Ройс Уілмет - умовляючи довірливу міс Чадмор вийти до нього на таємне побачення під місяцем і потім безцеремонно закидаючи її, як тюк, в свою легку двоколку - найменше думав про те, що на перехресті в милі від міста шлях йому перепинить зловісний вершник в масці, одягнений у все чорне, верхи на вороному коні. Сама міс Чадмор згодом стверджувала, що містер Уілмет так рідко дивився вперед і так мало турбувався, чи не чекає його розбійницька засідка, тому, що занадто турбувався, що не наганяє його хто ззаду, - і не без підстав. Адже у міс Чадмор був не тільки обожнював її батько, а й ніжно любили її четверо братів. Словом, містер Уілмет, якого поява зловісного вершника застало зненацька, нічого не залишалося, як зупинити свій екіпаж, зрозуміло, за наказом.
- Забирай гаманець, злодійське кодло, і хай буде проклятий! - прогарчав містер Уілмет і жбурнув вищезгаданий предмет прямо в обличчя розбійника.
Ліва рука лиходія в масці зметнулася і спритно спіймала капшук.
- Душа моя давно запродана дияволу, які можуть бути сумніви, - зауважив бандит і змусив свого коня наблизитися до екіпажу. - Однак чи личить вам так виражатися в присутності вашої дами?
- Я зовсім не його дама! - вигукнула міс Чадмор, всім своїм виглядом виявляючи непідробне огиду. - Містер Уілмет відвіз мене проти моєї волі.
- Ах ти, погань лукава! - огризнувся Уілмет, на обличчі якого з'явилося в надзвичайно неприємне вираз. - притримає мову, якщо тобі життя дорога!
- Досить! - прогримів голос бандита. Уілмет завмер, і обличчя його стало попелясто-сірим, так як перед обличчям цим з'явилося дуло пістолета, спрямоване йому прямо межи очі. - Я ж попередив, що слід вибирати слова в присутності дами. Втім, ясно, що ви не стоїте того, щоб вчити вас хорошим манерам, як накажете робити з ним, міс? - продовжував незнайомець у масці, звертаючись уже до міс Чадмор. - Одне ваше слово, і я без зайвих зволікань Впоравшись з ним.
- Ах ні, не треба! Як би я ні зневажала цю людину, а все ж мені не хотілося б, щоб його. його смерть була на моїй совісті, - відповіла міс Чадмор, задихаючись і притискаючи ручку до шиї, на якій виблискувало чудове кольє з діамантів і рубінів. - Містер Джонас Чадмор, мій батько, щедро винагородить вас, якщо ви просто одвезете мене додому, сер.
- Так тому й бути, - заявив чоловік у чорному і змусив свого жеребця наблизитися до двоколці впритул. - Ваше бажання для мене закон, природно.
- Щоб тобі в пеклі горіти! - крикнув невдаха викрадач, з налівшімся кров'ю обличчям безпорадно спостерігаючи, як проклятий розбійник піднімає дівчину, яка повинна була забезпечити йому, Уілмету, безбідне життя, і садовить її на коня перед собою.
- Дуже може бути, - відгукнувся бандит холоднокровно. - Ви, однак, напевно опинитеся в пеклі ще раніше за мене. Раджу вам не повертатися в Уелс. Якщо ви наважитеся хоча б заговорити з цією молодою леді ще раз, я вас знайду. І можете бути впевнені, що я не стану проявляти подібного милосердя вдруге.
Уілмет подивився на бандита, побачив, як його очі блиснули в прорізах маски, і зблід ще більше.
- От і добре, - сказав бандит і пальнув у повітря. Кінь Уілмета в жаху рвонула вперед, з шаленою швидкістю несучи його геть - не тільки від власного гаманця, а й від невдалої багатою нареченої.
А ось міс Летиція Чадмор, затишно влаштувалася в обіймах розбійника, не відчувала, як не дивно, ні найменшого страху і зовсім не думала, що потрапила з вогню та в полум'я. Навпаки, вона прекрасно себе відчувала. І жодного разу за весь час, поки вони скакали до дому в Велсі, в якому не так давно оселився її батько, не прийшла їй в голову думка, що даремно вона довірилася незнайомцеві. Їй було спокійно і приємно відчувати, що тримають її міцні руки і що щока її притискається до мускулистої чоловічих грудей. І взагалі це було саме розкішне, саме романтичну пригоду, яке тільки може випасти надовго дівчата! І коли її рятівник зупинив нарешті свого коня у задніх воріт її будинку, Летиції навіть подумалося, що нічна прогулянка в обіймах Місячного Капітана, як вона його подумки називала, могла б тривати і довше.
Згодом вона розповідала згорає від цікавості подружкам, що у неї позитивно серце
Всі права захищеності booksonline.com.ua