Цвілевих МІКОЗИ (грец, mykes гриб) - група грибкових захворювань людини і тварин, що викликаються пліснявими грибками сімейства Mucoraceae і інших сімейств.
Багато цвілеві грибки, широко поширені в природі як сапрофіти, при певних умовах, напр, при ослабленні захисних сил організму, можуть стати причиною розвитку мікозів. Поширенню П. м. На думку ряду дослідників, сприяє широке застосування антибіотиків, кортикостероїдних препаратів і цитостатиків. При цьому ураження пліснявими грибками виникають як ендогенних шляхом (грибки з сапрофитов перетворюються в патогенні), так і екзогенних (грибки проникають в організм господаря ззовні).
Клин, прояви П. м. Варіюють в широких межах. Цвілеві грибки можуть вражати шкіру, нігті, внутрішні органи, кісткову систему. Більшість дослідників, напр. Конант (NF Conant, 1971), Еммонс (С. W. Emmons, 1977), Кох (Н. Koch, 1981) вважають недоцільним виділяти групу П. м. І описують ураження грибками відповідно до локалізації - отомікози (див.), пневмомикозов (див.), микотический кератит (див.) або виділяють самостійні нозол, форми в залежності від збудника, що викликав П. м., - аспергільоз (див.), цефалоспоріоз (див.), міцетоми грібнового генезу (див. мадурськая стопа ), акауліоз шкіри (див.), акладіоз шкіри (див.), пеніцілліоз (див.), а також аллешеріаз, геотріхоз (умовно), мукороз, скопуляріопсіоз.
Аллешеріаз (allescheriasis; син. Петріеллідоз) - мікоз, що викликається Allescheria boydii Sher, або досконалою формою грибка - МОПО-sporium apio spermum. Грибки частіше вражають стопи, як м'які тканини, так і кісткову тканину; процес протікає з вираженими деструктивними змінами, абсцедированием, освітою фістул (див. мадурськая стопа).
Геотріхоз (geotrichosis) - мікоз, що викликається дрожжеподобним грибком роду Geotrichum, частіше G. candidum. Як і при кандидозі, уражаються слизові оболонки порожнини рота, геніталій, сечового міхура, а також легкі, бронхи, кишечник. На шкірі можуть бути, хоча і рідко, виразкові, пустульозні вогнища. Виділення культури грибка уточнює діагноз.
Мукороз (Mucorosis; син. Мукор-мікоз, зігомікоз, фікомікоз) - рідкісний хронічно протікає мікоз, що викликається різними видами цвілевих грибків з сем. Мі-согасеае, пологів Mucor, Phizopus і Absidia, при к-ром уражаються шкіра, включаючи підшкірну клітковину, вуха, очі, органи дихання та ц. н. с. Захворювання вперше описано Пальтауфом (A. Paltauf, 1885), в Росії - Р. С. Клісічем (1899). Зазвичай розвивається вдруге в осіб, які страждають хронічними виснажують захворюваннями (важка форма цукрового діабету, хвороби крові, злоякісні новоутворення). При цьому в уражених тканинах спостерігається слабовиражени-ва запальна реакція у вигляді лейкоцитарної і лімфоцитарною інфільтрації зі значним числом еозинофілів, некротичні зміни, іноді абсцедирование. Некрози і інфаркти внутрішніх органів розвиваються в результаті тромбозів судин, що виникають внаслідок проростання грибками їх стінок. Висхідні тромби артерій легенів, очниць і придаткових пазух носа можуть призвести до ураження головного мозку, іноді з летальним результатом. Клин, прояви мукороз не мають специфіки. На шкірі пальців кистей, напр. можуть виникнути нечітко обмежені ділянки інфільтрації, можливо помутніння нігтьових пластинок з вільного і бічних країв, а також гіперемія і лущення шкіри зовнішнього слухового проходу, при залученні в процес середнього вуха з'являються гнійні виділення. При мукороз легких спостерігається вогнищева пневмонія нерідко з виділенням геморагічної мокроти; внаслідок гематогенного метастазування з вогнищ в легенях, слизової оболонки порожнини рота, носа і носоглотки уражається ц. н. с. У процес можуть залучатися стравохід, шлунок, тонка кишка; при цьому розвивається дифузний перитоніт. Генералізований мукороз, зазвичай починається з первинного вогнища в легенях або іншої локалізації, призводить до швидкої загибелі хворого.
Скопуляріопсіоз (scopulariopsio-sis) - хронічно протікає мікоз, що викликається цвілевих грибком Scopulariopsis brevicaulis. Патол. зміни тканин при ньому не специфічні і практично не відрізняються від таких при аспергиллезе і пеніцілліозе (див.). Грибки часто вражають нігтьові пластинки, особливо великих пальців стоп - нігті набувають жовтувато-зелене або навіть чорне забарвлення, товщають з переднього або бічних країв, легко обламуються і кришаться. Поразки шкіри спостерігаються рідко, характеризуються слабко гіперемією, тріщинами, лущенням і можуть нагадувати поверхневу або глибоку трихофітію (див.). Можливе ураження глибше розташованих тканин у вигляді інф. гранульом, а також внутрішніх органів.
Діагноз мікозів, що викликаються пліснявими грибками, на підставі клин, картини утруднений і повинен бути підтверджений повторним одержанням однієї і тієї ж культури цвілеві грибки протягом тривалого часу, а також виявленням (неодноразово) певного виду грибка в Патол, матеріалі (гній з абсцесів, закритих порожнин, гістол, дослідження тканин, отриманих при біопсії).
Диференціальну діагностику П. м. Проводять з хрон, піодермією (див.), Актиномикозом (див.), Паннікуліта (див.), Туберкульозом шкіри (див. Туберкульоз позалегеневий), іншими мікозами; при цьому, крім клин, проявів, основне значення в диференціальної діагностики має виділення збудника.
Лікування генералізованих форм П. м. Розроблено недостатньо; використовують внутрішньовенне введення амфотерицину В, інгаляції натрієвих солей нистатина і леворина. Всередину застосовують мікогептін, амфоглюкамін, препарати, що підвищують іммунол, реактивність організму; зовнішньо - анілінові барвники, 1% р-р рідини Кастелла-ні, пімафукорт.
Прогноз при локалізованих (особливо на шкірі) формах ураження сприятливий; вісцеральні, генералізовані форми ураження при мікозах, викликаних пліснявими грибками, протікають, як правило, важко і нерідко з летальним результатом.
Профілактика включає боротьбу з запиленістю приміщень, строгий контроль за використанням антибіотиків, кортикостероїдних препаратів, профілактичні огляди населення.
Бібліографія: Кашкін П. Н. і Шек-лаків Н. Д. Керівництво по медичній мікології, с. 233, М. 1978; Кашкін П. Н. Хохряков М. К. і Кашкін А. П. Визначник патогенних, токсигенних і шкідливих для людини грибів, JI. 1979; Bader G. Die viszera-len Mykosen (Pathologie, Klinik und Therapie), Jena, 1965, Bibliogr .; EmmonsCh. W. a. o. Medical mycology, Philadelphia, 1977.